Завдання студентам 
ІІІ  курсу для
самостійного опрацювання на період карантину

Самостійне вивчення

Конспект до теми: Хвороби сухожилків

1. Розтяг і розрив сухожилка.

2. Запалення сухожилків:

- гострий асептичний тендиніт;

- хронічний асептичний тендиніт;

- гнійний тендиніт.

Сухожилки є продовженням м'язів і побудовані з колагенових волокон.

Сухожилкові піхви — це видовжені порожнини в яких знахо­дяться сухожилки. Сухожилкові піхви складаються з двох оболонок: зовнішньої — фіброзної і внутрішньої — синовіальної. Синовіальна оболонка (її клітини — синовіоцити) продукують синовію — в'язку рідину, яка заповнює сухожилкову піхву і полегшує тертя сухожил­ків під час виконання ними фізіологічних функцій.

Основними хворобами сухожилків є їх розтяг, розрив, запалення. Часто запальний процес із сухожилка переходить на сухожилкову піхву.

1. Розтяг сухожилка -  належить до закритих механічних ушкоджень, що супроводжується розривом окремих сухожилкових волокон і судин при збереженні анатомічної безпе­рервності.

Розрив  — це повне порушення анатомічної безпе­рервності з випаданням функції відповідного м'яза, сухожилка.

Етіологія. Різні механічні впливи у формі сили тяги, що буває під час різких поворотів, спотикання, швидкого бігу, перевезення важких вантажів, у разі насильного витягання кінцівки при її за­стряванні між дошками тощо.

Розтягу, розриву (відриву) сухожилків сприяють порушення віта­мінно-мінерального обміну (рахіт, остеомаляція, остеодистрофія). При остеодистрофії послаблюється міцність фіксації сухожилків до кістки.

У практичних умовах частіше реєструють розтяги і розриви па­льцевих згиначів, малогомілкового, середнього міжкісткового м'яза у великої рогатої худоби, коней.

Нам доводилось діагностувати відрив ахіллового (п'яткового) сухо­жилка у 30 % відгодівельних биків промислового комплексу, що було зумовлено порушенням вітамінно-мінерального обміну в організмі.

З урахуванням причин розрізняють розриви сухожилків: а) трав­матичні, що виникають під дією фізичної сили; б) Б-авітамінозні, причиною яких є порушення вітамінно-мінерального обміну (В.Т. Міщишин); в) некротичні, що розвиваються внаслідок гнійно-некротичних процесів у сухожилку або прилеглих тканинах (І.С. Панько).

Клінічні ознаки. Розтяг і часткові розриви сухожилків супрово­джуються значною кульгавістю і різкою болючістю ушкодженої діля­нки; суглоби, що обслуговуються ушкодженими сухожилками, перерозгинаються (пальцеві) або надмірно згинаються (заплесновий).

У разі повного розриву ушкоджений сухожилок розслаблюється, його функція випадає, а при пальпації на місці ушкодження визна­чається дефект. Найчастіше сухожилок розривається в точці його прикріплення до кістки або на місці переходу м'язового черевця в сухожилок.

Прогноз. Розтяги і часткові розриви сухожилків часто вилікову­ються при наданні спокою, використанні фізіотерапевтичних про­цедур, вітамінів, мінеральних речовин, протизапальних засобів. У разі ушкодження сухожилків, які мають особливо велике значення для статико-динамічної функції кінцівки (ахіллів сухожилок, між­кістковий середній м'яз, сухожилок глибокого пальцевого згинача) у великих (продуктивних) свійських тварин іноді доводиться встанов­лювати несприятливий прогноз.

2.  Запалення сухожилків

Запалення сухожилка, або тендиніт  виникає найчастіше у коней і бугаїв-плідників. У запальний процес залуча­ються сухожилки, які розтягуються або перенапружуються. Перебіг запалення має гостру і хронічну, асептичну, гнійну форми. Хронічні тендиніти бувають фіброзними й осифікувальними.

Гострий асептичний тендиніт. Хвороба виникає внаслідок розтягнення або удару, що супроводжу­ються розривом капілярів у товщі сухожилка, ушкодженням нервових  утворів, розривом (надривом) окремих сухожилкових волокон або їх пучків. Крововиливи спостерігаються в ендо- і перитеноні, випотіває серозний або серозно-фібринозний ексудат, а також відбувається міграція мононуклеарів із наступною проліферацією сполуч­ної тканини, що заміщує ділянки розриву сухожилкових волокон.

Симптоми. Тварина оберігає кінцівку, уникаючи тривалого спирання. Пальпацією в ділянці розтягнення або удару виявляють Болючість, набряк. Тяжчі ураження супроводжуються кульгавістю, що виникає відразу після травми.

Основні ознаки запалення (припухлість, болючість, підвищення місцевої температури) за сприятливого перебігу зникають через 1-2 тижні. Додаткові травмування в цей період, що супроводжують за­гострення, призводять до хронізації запалення.

Хронічний асептичний тендиніт. Хвороба розвивається в результаті повторних ударів, розтягів та інших ушкоджень, що супроводжуються рецедивуванням захво­рювання.

Симптоми. Під час огляду встановлюють потовщення відпо­відної ділянки сухожилка, пальпацією — значне ущільнення сухо­жилка, зменшення його рухливості відносно прилеглих тканин, на­пруженість по всій його довжині. Болючість при пальпації відсутня або майже не виражена.

Характерним симптомом хронічного запалення сухожилків-згиначів є тендогенна контрактура, зумовлена вкороченням відпо­відного сухожилка внаслідок зморщування сполучної тканини, що розростається в його товщі та навколо; пізніше вкорочуються зв'язки і змінюється суглобова капсула.

Лікування. В початковій стадії асептичного тендиніту забезпе­чують спокій, застосовують стискальну пов'язку, холод, кортикосте­роїди (навколосухожилкові ін'єкції), а також димексид — новокаї­нові примочки (ЗО % димексид на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази), потім спиртові компреси, масаж.

Раціональним вважають також такий метод лікування: в перші 2-3 доби після травмування сухожилка внутрішньовенно однора­зово вводять фінадин, потім цей препарат дають усередину в дозі 1,1 мг/кг маси впродовж 5 діб. Фінадин виявляє виражену протиза­пальну дію. Ефективні також внутрішньовенні ін'єкції еквіпалазону в дозі 5—10 мл (коню масою 450 кг) кожні 24 год впродовж 3 — 5 діб. Використовують таку схему лікування: впродовж 2 — 3 днів внутрі­шньовенно вводять 5-6 мл діуретика фуросеміду (лазикс) при од­ночасному внутрішньом'язовому введенні 10-15 мл дексаметазону (дуфукортаку) впродовж 4-5 діб.

У підгострий період масаж поєднують з втиранням подразню­вальних мазей (ртутної, 10 % йодистокалієвої, камфорної, саліцило­вої), після змазування накладають пов'язку (запобігають злизуван­ню мазі!). Крім того, показано використання парафінотерапії, діатер­мії; йонофорез йоду поєднують із масажем; добре діють ін'єкції фіб-ринолізину, лідази. Проводять тканинну терапію, що сприяє роз­смоктуванню проліфератів.

Рекомендовані також внутрішньосухожилкові ін'єкції гіалуронідази з гідрокортизоном на фоні циркулярної новокаїнової блокади.

При виникненні тендогенної контрактури лікування безуспішне, за винятком тенотомії глибокого пальцевого згинача.

У високоцінних тварин застосовують сухожилкові імплантанти, найчастіше з терилену, який забезпечує добру основу для форму­вання і росту нових колагенових волокон у зоні ушкодження.

Гнійний тендиніт. Хвороба найчастіше виникає при переході нагноєння із суміжних тканин (флегмона, гнійний бурсит, тендовагініт) і внаслідок поранень. Просочуються ексудатом і розпадаються перитенон, міжпучкова сполучна ткани­на; сухожилкові волокна лізуються останніми. Демаркація осередку нагноєння відбувається повільно. Характерним є виражене прогре­сування гнійно-некротичного розпаду сухожилка, навіть у разі роз­криття гнійного осередку і вільного стікання ексудату.

Лікування. Розсікають осередок нагноєння, за допомогою просо­чених антисептичними розчинами і віджатих тампонів видаляють ексудат. Осередок ураження висікають у межах здорових тканин, припудрюють антисептичним порошком, накладають пов'язку, а поверх неї — гіпсову або шинну, залишаючи їх на весь період заго­єння. У випадку занепокоєння тварини, витікання ексудату, підви­щення температури тощо проводять ревізію. Показано місцеве ви­користання протеолітичних ферментів. При заповненні гнійного осередку грануляціями переходять до використання підсушувальних засобів (ксероформу, бісмуту, цинку оксидату та ін.).