Задання для студентів ІІ курсу на базі 11 класів 

для самостійного опрацювання

Самостійне вивчення

Конспект до теми: Організація хірургічної роботи в господарствах

Успішна лікувальна робота на тваринницьких комплексах можлива тільки за наявності спеціально обладнаного місця з необхід­ними медикаментами й інструментами, засобами для місцевого та загального знеболювання, пристосувань для фіксації тварин, стери­лізації інструментів, підготовки рук хірурга тощо. Якщо при будівництві комплексу приміщення для ведення лікувальної роботи пе­редбачено не було, його необхідно обладнати у станках і виділити поруч ізолятор — місце для післяопераційного утримання тварин. Чи погреби у великих господарствах таких ізоляторів може бути кілька.

Для організації й проведення хірургічної роботи В.І. Авроров  вважає за доцільне створення окремої хірургічної бригади в складі одного ветлікаря, одного-двох фельдшерів і двох робітників. Після закінчення роботи в одному господарстві бригаду можна направити  в інше. Оплата праці її працівників повинна здійснюватися за принципом госпрозрахунку з урахуванням додаткової продукції, мну господарство отримає завдяки роботі бригади. Очевидно, ця пропозиція доцільна для невеликих спецгосподарств, у великих комплек­ти піки хірургічна бригада повинна працювати постійно.

1.     Лікарська документація.

     Ветеринарні працівники комплексів реєструють, хворих тварин у спеціальному журналі за певною фор­мою. Однак у зв’язку з тим, що основна лікувальна робота ведеться більше в господарствах, ніж у ветеринарних районних і дільничних лікарнях, є погреба у складанні розроблених форм ветеринарних лікарських документів.   Зокрема,   ветеринарним   лікарям   господарств варто було б вести історії хвороби на племінних тварин зі складними    і  маловивченими захворюваннями. В індивідуальній картці на  кожну племінну тварину доцільно реєструвати не тільки зоотехнічні, а й деякі дані про здоров'я новонароджених. 

      Своєчасна реєстрація всіх випадків захворювання тварин і пра­вильне ведення лікарської документації в умовах господарства ма­ють велике наукове й практичне значення. Ці дані необхідні не лише для загальнодержавної статистики й обліку роботи ветери­нарного фахівця господарства, а й для визначення ефективності застосовуваних лікарських засобів і профілактичних заходів.

2.     Планування заходів щодо профілактики й лікування хі­рургічних захворювань.

План із запобігання хірургічним захво­рюванням має бути невід'ємною частиною загального плану ветери­нарно-санітарних заходів тваринницького господарства. Залежно від зональних умов і основного напряму господарства до плану профіла­ктики хірургічних захворювань можуть бути включені різні заходи:

  1). регулярний огляд стану свинарника з метою своєчасного ви­явлення й усунення несправності станків, підлог, годівниць, меха­нізмів для подавання корму, збирання гною тощо;

   2). огляд стану табору для племінних тварин; якщо в господарстві літній табір періодично переміщують на нове місце, то в кожному випадку лікар ветеринарної медицини повинен брати участь у ви­борі місця для нього;

   3). огляд території для прогулянки, випасання, водопою та ку­пання свиноматок і кнурів навесні й улітку;

   4). клінічний огляд (диспансеризація) свиноматок і кнурів-плідників — не менш одного разу на квартал;

    5). огляд свиноматок у післяопераційний період і поросят-сисунів. Особливу увагу слід звертати на наявність ушкодження молочних залоз у свиноматок і грижі в поросят;

    6). огляд і розчищення копитець у кнурів-плідників і свинома­ток — не менш як 2 - 3 рази на рік.

Внутрішні незаразні й хірургічні хвороби тварин у господарствах промислового типу мають масове поширення, подібність у виник­ненні, перебігу й результаті, супроводжуються значним виснажен­ням компенсаторних можливостей організму. Установити причини їх виникнення й поширення, розробити науково обґрунтовані захо­ди щодо їх ліквідації й профілактики дає змогу епізоотологічний метод дослідження. Рекомендується така форма акта обстеження господарств при незаразних хворобах тварин:

Назва, адреса й географічне розташування, характеристика території та ґрунтів господарства.

Загальна історична характеристика господарства (рік ство­рення, економічний розвиток, спеціалізація, технологія виробницт­ва тваринницької продукції).

Види й вікові групи тварин, їх кількість і розміщення по відді­леннях (фермах). Породність.

 4. Характеристика приміщень (будматеріали, внутрішнє плану­вання, каналізаційні й вентиляційні системи, ступінь їх завантаженості, характеристика підлоги, мікроклімату). Відповідність показників планувальної структури приміщень нормативам, вете­ринарно-санітарним вимогам.

5.  Кормова база (виробництво, якість і кількість кормів, наяв­ність кормоцехів, пасовищ, характеристика й час їх використання). Раціон, його збалансованість за основними поживними речовинами.

6. Характеристика води й водопою в літній і зимовий час.

7. Утримання тварин (загальне або індивідуально-стійлове, стій­лово-табірне тощо), догляд за тваринами, їх використання.

8. Вирощування молодняку та його збереженість.

9.Основні економічні показники (продуктивність, приріст маси, вихід поросят тощо).

10.Забезпеченість тваринництва кадрами, їхня кваліфікація, організація ветеринарного обслуговування.

11.Наявність ізоляторів, карантинних дворів, ветсанпропускників та їхній стан.

12.Умови комплектування господарства тваринами, звідки й ку­ди надходять тварини.

13.Способи збирання гною та стічних вод, система їх знезаражу-шп пія й ефективність.

14.Відомості про виникле захворювання.

14.1. Час появи захворювання і кількість захворілих тварин. М.2. Який діагноз і коли встановлений.

14.3.Застосовані методи діагностики.

14.4.Результати лабораторних досліджень.

14.5.Хід розвитку захворюваності — наростання по днях, зв'язок між зареєстрованими випадками хвороби.

14.6.Чи спостерігалося певне захворювання в цій місцевості ра­ніше, чи є дані про періодичність.

14.7. Благополуччя сусідніх господарств і тих господарств, з яки­ми с виробничі й економічні зв'язки.

    14.8. Заходи, проведені з моменту появи захворювання.

    15.  Результати епізоотологічного обстеження.

    15.1. Наявність хворих тварин, їхній стан, клінічні ознаки хвороби.

    15.2. Зміни, виявлені при розтині трупів і обробленні туш забитих тварин.

    15.3. Загальне число захворілих, загиблих і вимушено забитих тварин

    15.4. Тяжкість перебігу: захворюваність, смертність, летальність.

 15.5. Рух захворювання (для ілюстрації додається план господарства із зазначених строків появи спалахів хвороби в окремих фермах, дворах і кількості захворюваних.

15.6. Розподіл  захворілих тварин за статтю, віком.

15.7. Характеристика й ефективність проведених заходів щодо ліквідації й профілактики хвороби.

Обов'язковому плануванню підлягають такі основні хірургічні роботи на свинофермі: 1) кастрація хрячків і оваріектомія свинок. Знаючи час опоросів, можна майже точно заздалегідь визначити, коли й скільки цих операцій потрібно зробити; 2) зрізування іклів у кнурів-плідників; 3) операції гриж у поросят; 4) лікування травм, завданих унаслідок прояву у тварин канібалізму.