Тема лекції: Асептика та антисептика

     Гіпократ під час проведення операцій користувався кип’яченою водою і чистими лляними пов’язками, просоченими вином. У ХІІІ – ХІV ст. використовували під час проведення операцій спирт, оцет, дьоготь, скипидар (масло терпентинне), що дало змогу виліковувати рани за первинним натягом.

  Надалі в історії хірургії настав період занепаду лікарняної етики, часто лікарі не дотримувались елементарних санітарних принципів, що призвело до того, що летальність у післяопераціному періоді серед пацієнтів складала близько 50%. Часто причиною загибелі пацієнтів був розвиток сепсису.

    М.І. Пирогов оперував на той час досить успішно. Із 400 проведених ним операцій в 1852 - 1853 рр., лише 159 закінчилось смертю пацієнтів. В своїй практиці лікування ран він використовував розчини карболової кислоти, нітрату срібла, сульфату цинку, спирт, настойку йоду та інше.

     У 30-х роках ХІХ ст. російський фармаколог А.П. Нелюбін запропонував використовувати вапно для дезінфекції різних предметів догляду за хворими та приміщень.  І.Ф. Земмельвейс у 1847 р. брав інфект із родових шляхів породиль і вводив його кроликам, що викликало в останніх розвиток септичного процесу і смерть. Він розіслав всім практикуючим лікарям повідомлення про те, що перед операцією необхідно мити руки та дотримуватися чистоти під час проведення операції та в післяопераційному періоді. Перший науково обгрунтований метод профілактичної антисептики запропонував Д. Лістер в 1867р. Під впливом робіт Л.Пастера про причини гниття і бродіння він рекомендував використовувати карболку для обробки рук, інструментів, перев’язного матеріалу і повітря приміщення (тепер з’ясовано, що вона є надзвичайно сильним канцерогеном). Йому вдавалося зберегти кінцівки хворим при багатооскольчатих відкритих переломах гомілки. До Лістера в таких випадках виконували ампутацію кінцівки.  Таким чином, був прийнятий антисептичний метод боротьби з інфекцією при допомозі хімічних засобів: ніщо не повинно торкатися рани, не будучі знезараженим. В 1878 р. Пастер вимагав від хірургів використання інструментів і перев’язного матеріалу, які пройшли стерилізацію при температурі 110 - 120°.

   Після цього сформувалося поняття «асептики» як комплекс заходів по попередженню потрапляння в рану, тканини мікроорганізмів шляхом використання фізичних засобів.  

  У сучасному розумінні асептико-антисептика – комплекс заходів, спрямованих на попередження чи розрив інфекційного процесу у тканинах організму.

    Асептика (без гниття) – комплекс профілактичних заходів, спрямованих на попередження або зведення до мінімуму потрапляння мікроорганізмів в рану, органи, тканини чи порожнини тіла.

Методи:

- Фізичні (ультрафіолетові промені, іонізуюче випромінювання, ультразвук, фільтрування, дія високих температур та тиску)

- Хімічні ( використовуються гази, пари чи розчини хімічних речовин)  

    Антисептика – комплекс лікувально-профілактичних заходів місцевої чи загальної дії, направлених на переривання чи послаблення інфекційного чи бластоматозного (пухлинного) процесу в організмі.

    Види:

1. Механічна – з рани видаляють при хірургічній обробці тромби, некротизовані ділянки і нежиттєздатні тканини і сторонні тіла.

2. Фізична – основана на явищах гігроскопічності, осмолярності, капілярності. Використовують ватно-марлеві тампони, серветки, дренажі, всмоктуючі та відсмоктуючі пов’язки. Вони забезпечують відтік раневого вмістимого, з якими видаляються мікроорганізми, токсини, продукти розпаду тканин.

3. Біологічна – засоби біологічного походження: - засоби, що безпосередньо впливають на самі мікроорганізми чи їх токсини: антибіотики, бактеріофаги, анатоксини; - засоби, які діють через організм, підвищуючи імунобіологічні властивості організму (вакцини, сироватки, імуностимулятори, гемотерапія, плазмотерапія, імуноглобулінотерапія).

4. Хімічна - хімічні речовини, що місцево діють на мікроорганізми, які знаходяться на шкірних покривах та слизових оболонках (бактеріцидно та бактеріостатично) – спирт, лактони, феноли, окислювачі, солі важких металів, барвники, поверхнево-активні речовини.  

    Антисептика буває: поверхнева: присипки, мазі, аплікації, промивання; глибока (вводять препарати у тканини ділянки рани, запального осередку або в магістральні судини).

    Застосування антисептиків через шлунково-кишковий тракт здійснює як загальну, так і місцеву дію. Результат ефективніший при використанні кількох видів антисептики.

      Вимоги до сучасних антисептиків:

1.   Локалізація інфекту та зниження його поширення

2.   Попередження адгезії (прилипання мікроорганізмів)

3.   Подавлення факторів патогенності мікроорганізмів

4.   Довгий антимікробний ефект

5.   Підвищення дії хіміотерапевтичних засобів та інших фізичних факторів.