Практична робота № 1-2

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  1-2 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

Тема: Фіксація тварин

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

Тривалість заняття: 90хв.

 Мета заняття:  Відпрацювати і освоїти техніку фіксації тварин різних 

                           видів у  стоячому та лежачому положеннях.

Методи:  демонстрація, розповідь, пояснення.

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:

    Плакати № 4-11, 40-42, інструкційні картки – 15шт., тварини, презентація "Фіксація  тварин", відеофільм "Методика фіксації тварин", інструменти та знаряддя для фіксації тварин (вірьовки, носові щипці Гармса, носові  щипці Дьяченка, носове кільце та ін.)

 

                   Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з тваринами, щоб уникнути травмування.

                                

Зміст  і послідовність виконання завдання:

 

1.      Вивчити та описати інструменти для фіксації тварин.

2.      Зафіксувати ВРХ у стоячому положенні.

3.      Провести повалення ВРХ:

    3.1. способом Гесса;

    3.2. кавказьким способом;

    3.3.  італійським способом;

    3.4.способом Мадсена.

4. Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому положеннях.

5. Провести фіксацію коней у стоячому та лежачому положеннях.

        6. Ознайомитись із способами фіксації та провести фіксацію

     котів, собак і хутрових звірів.

7. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

 

Хід виконання:

 

Завдання 1.  Вивчити інструменти для фіксації ВРХ, а також ознайомитись із столами для фіксації с/г тварин.

 

а –носові щипці Дьяченка, б – носові щипці Гармса, в – носове кільце, г – щипці для введення носового кільця, д – палиці-повідці для бугаїв.

                                          

                                                                                                                 

2. Зафіксувати ВРХ у стоячому положенні.

Велику рогату худобу фіксують так, щоб уникнути травм рогами. Для цього її фіксують за роги руками, мотузкою, яку можна прив'язувати до стовпа, тощо. Для надійної фіксації голови великим і вказівним пальцями руки стискають носову перегородку: однією рукою захоплюють ріг, а другою стискають носову перегород­ку. Надійніше стискати носову перегородку спеціальними щипцями. Бугаям-плідникам у носову перегородку вставляють носове кільце (складається з шарнірно з'єднаних між собою двох півкілець). Загостреною частиною одного з півкілець проколюють носову перегородку. Кільце вставляють у неї спеціальними щипцями або троакаром. Після цього дві половини кільця з'єднують штифтом. Проколювання носової перегородки здійснюють у нижній без хрящовій частині так, щоб кільце виступало па третину свого розміру і не заважало поїданню корму.

Грудну кінцівку фіксують за допомогою  мотузкової нетлі, яку накладають на п'ясток, кінцівку відривають від землі й утримують за мотузку; щоб полегшити фіксацію, мотузку перекидають через холку тварини (помічник стоїть з проти­лежного боку).

     Тазові кінцівки фіксують мотузковою петлею, накладеною вище від заплеснових суглобів. Для фіксації тазової кінцівки в піднятому положенні застосову­ють міцну палицю завдовжки близько 1 м та мотузкову петлю. Останню накла­дають на гомілку, закручують палицею, стиска­ючи п'ятковий сухожилок так, щоб палиця зна­ходилась на передній поверхні кінцівки. Два помічники беруть за обидва кінці палиці и під­німають кінцівку вгору п назад. Такий спосіб фіксації а додатковим накладанням косовій щипців застосовують при розчищанні копитець у стійлі. Надійніше тварину можна зафіксувати в спеціальних фіксаційних станках,  які обладнані ярмом для закріплення голови.

 

                                                            Фіксація грудної кінцівки ВРХ:

а, б – закрутка на передпліччя, в – зв’язування вірьовкою п’ястка і передпліччя.

3.     Провести повалення ВРХ :

            способом Гесса.

     Повалення великої рогатої худоби та фіксацію її в лежачому положенні за способом   Гесса здійснюють за допомогою довгої мотузки, яку одним кінцем прикріплюють за роги, а другим позаду грудних і попереду тазових кінцівок охоплюють груди й живіт тварини петлями, які легко затягуються і стискають тіло тварини. Мотузку накладають з протилежного боку від того, на який потрібно повалити тварину. Під час на­тягування мотузки тварина по­вільно лягає. Голову тварини притискують до землі при мак­симально розігнутій шиї. Пова­лення виконують три чоловіки: один тримає тварину за голову, два натягують мотузку. Після повалення тварини зв'язують її кінцівки

Повалення ВРХ способом Гесса

 

3.2. Провести повалення ВРХ кавказьким способом.

Для повалення треба мати дві вірьовки.  Вірьовку завдовжки 2,5 м накладають на таз і черевну стінку тварини так, щоб вона проходила залежно від боку, на який валять, спереду лівого і позад правого маклака або навпаки. Вільні кінці вірьовки зв'язують вузлом в ділянці лівої голодної ямки. Другу вірьовку завдовжки не менше як 3 м прикріплюють до лівого рога, обвивають нею щелепи тварини у вигляді петлі, а вільний кінець вірьовки спрямовують по лівому боці тулуба назад, пропускають зсередини назовні під першу вірьовку і перекидають через спину на протилежний бік.

        Щоб повалити тварину, треба голову підтягти кінцем другої вірьовки до лівої сторони тулуба, а потім сильно потягти за вірьовку вниз. Тварина, втративши рівновагу, згинає кінцівки і лягає на правий бік. Після цього вільний кінець вірьовки закріплюють у натягнутому положенні на обох рогах. Валить тварину одна людина.

 

   3.3. Повалення ВРХ італійським способом.

             За італійського методу повалення довгу мотузку (12м) середньою частиною накладають на шию тварини, обидва кінці пропускають між грудними кінцівками, кінці перехрещують на попереку і проводять між тазовими кінцівками. Коли обидва кінці мотузки натягують, тварина лягає

 

3.4. Провести повалення ВРХ за способом Мадсена.

   Обидві грудні кінцівки зв’язують у ділянці пута короткою вірьовкою. На путових ділянках тазових кінцівок закріплюють по одній довгій вірьовці, вільні кінці яких проводять знизу наперед і назад через вірьовку, що фіксує грудні кінцівки. Під час повалення сильно тягнуть за кінці цих вірьовок назад і в бік, протилежний тому, куди хочуть повалити, внаслідок чого всі кінці зближаються і тварина лягає.

4.     Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому

положеннях.

     Для фіксації великих свиней у стоячому положенні користуються вузь­ким станком. Найбільш поширеним способом фіксації є здав­лювання верхньої щеле­пи свині вірьовочною пет­лею. Для цього з дуже міцної вірьовки роблять рухому петлю і стягують її на верхній щелепі свині позаду іклів.
Вільний кінець вірьовки прив'язують або обвивають кілька разів навколо якого-небудь   нерухомого предмета (стовпа, поперечного бруса або косяка станка для сви­ней). Цей спосіб фіксації дає змогу робити багато оперативних втру­чань на великих свинях, не вдаючись до повалення їх (розтин аб­сцесів, взяття крові, ін'єкції лікарських речовин під шкіру, внутрішньом’язово, внутрішньовенно).

  

     Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому положеннях.

     Для фіксації великих свиней у стоячому положенні користуються вузь­ким станком. Найбільш поширеним способом фіксації є здав­лювання верхньої щеле­пи свині вірьовочною пет­лею. Для цього з дуже міцної вірьовки роблять рухому петлю і стягують її на верхній щелепі свині позаду іклів.
Вільний кінець вірьовки прив'язують або обвивають кілька разів навколо якого-небудь   нерухомого предмета (стовпа, поперечного бруса або косяка станка для сви­ней).

Цей спосіб фіксації дає змогу робити багато оперативних втру­чань на великих свинях, не вдаючись до повалення їх (розтин аб­сцесів, взяття крові, ін'єкції лікарських речовин під шкіру, внутрішньом’язово, внутрішньовенно та ін.).

       Повалення свиней і фіксація ї х у лежачому положенні. Підсисних поросят і підсвинків до 3—4-місячного віку при деяких операціях фіксують у спинному положенні в кори­ті чи на колінах помічника, який сидить на табуретці, або підніма­ють на тазові кінцівки й закріплюють у напівпідвішеному стані між своїми ногами.

При фіксації дорослих свиней вдаються до повалення. Свиней масою до 70—80 кг звичайно кладуть на землю або операційний стіл два чоловіки, один з них бере за тазову кінцівку, а другий — за вуха. Великих свиней валять за способами Коршунова, Андрєєва і Хааке.

Повалення  свиней:

а — за  Коршуновим;   б — за  Андреевим; в — за Хааке.

Фіксують свиней після повалення з урахуванням характеру опе­ративного втручання. У свиней, яких оперують на столі або на траві в горизонтальному боковому положенні, зв'язують попарно грудні і тазові кінцівки по діагоналі або три кінцівки разом (крім ниж­ньої тазової). Для надання спинного положення свиней кладуть у великі корита і зв'язують однойменні кінцівки попарно двома вірьов­ками: кінець передньої вірьовки проводять між тазовими кінцівками, а задньої — між грудними. Потім обидві вірьовки скручують разом і відтягують доверху (через блок, перекладину тощо). Фік­сувати свиней у спинному положенні зручно в станку Виноградова. Для надання свині положення під кутом 45—60° до поверхні зе­млі, головою вниз (операція при грижах, кастрація свинок та ін.) їх фіксують на операційному столі Никифорова.

 

5. Провести фіксацію коней у стоячому положенні.

При фіксації коня в стоячому положенні застосовують закрутку на верхню губу, яку накладають на 15-20 хв. Після цього губу масажують, щоб за­побігти її некрозу. Грудну кінцівку коня фіксують руками або мотузкою, як це роб­лять у великої рогатої худоби. Щоб підняти грудну кінцівку, стають збоку, обличчям до  крупа.

     Тазову кінцівку піднімають, стоячи збоку від крупа, спиною до голови коня.

Однією  рукою упираються в маклак, змушуючи тварину перенести масу тіла на протилежну кінцівку. Другу руку опускають униз по зовнішній поверхні стегна, гомілки, плесна і захоплюють путову ділянку, яку піднімають і відтягують назад. Тазову кінцівку тримають на стегні. У непокірливих коней тазову кінцівку піднімають за допомогою мотузки, яку у вигляді петлі прикріплюють до хвоста.

 Підіймають кінцівку і мотузкою фіксують путо (краще пропускати її через кільце путового ременя). Вільні кінці мотузки використовують як розтяжки, якими утримують тазову кінцівку в піднятому стані.

       При ректальному дослідженні, операціях на піхві та в ділянці промежини

обидві тазові кінцівки фіксують путовими ременями, до кілець яких прив'язують  довгі мотузки. Вільними кінцями мотузки обхоплюють передпліччя та гру­пі і марини і зав'язують їх.

При дослідженні, лікуванні та проведенні деяких оперативних втручань користуються також фіксаційними станками Виноградова , Китаєва та ін.

 

      Провести повалення коня російським способом.

Для цього потрібно мати по­вальний ремінь (повал) з кі­льцем на кінці. Після сплуту­вання грудних кінцівок кі­нець повалу пропускають крізь кільце, формуючи пет­лю, яку надівають       на шию тварині (є повали з готовою петлею). Кільце розміщують у ділянці ліктя на боці,  протилежному,   на   який   збираються повалити  тварину; повал у вигляді петлі закріплюють навколо грудей. Після цього знов формують петлю, яку пропускають під путовим суглобом тазової кінцівки на боці повалення. Кінець повалу пропускають крізь кільце і кладуть на поперек тварині. Підтягують тазову кінцівку до живота і натягненням поваль­ного ремня здійснюють повалення.  Голову тварини відразу притискуючи, до землі при максимально розігнутій шиї. Після цього нижню тазову кінцівку звільняють від петлі повалу; останню накладають на іншу тазову кінців­ку, підтягують її до кільця, закріплюють у такому положенні.

     Всі її суглоби мають бути розігнуті. Щоб запобігти розпрямлянню кінцівки, кінець повалу петлеподібно проводять  навколо заплеснового суглоба, обхоплюючи гомілку та плесно. Тазову кінцівку яка розміщена знизу, за допомогою мотузки протягу­ють між сплутаними грудними кінцівками.

 

 

6. Ознайомитись із способами фіксації та провести фіксацію  котів, собак і хутрових звірів.

   Фіксація кішок. Кішку утримують однією рукою за шкіру на шиї, а іншою – за шкіру в поперековій ділянці і в цей час накладають петлі із кріпкого бинта на її кінцівки вище зап’ястних і скакальних суглобів; потім прив’язують тварину ( на спині або на боці) до операційного столу або дошці з отворами.  Голову, покриту косинкою з отвором для ніздрів, фіксують руками. Кішку можна завернути  в щільну тканину або помістити в щільний мішок. Котів при фіксації беруть рукою за шкірні складки шиї і спини і вміщують у спеціальні шкіряні або з цупкої тканини мішки чи за­гортають у цупку тканину, залишаючи відкритою необхідну для операції ділянку

     Фіксація собак. При фіксації собак треба убезпечити себе від укусу. Для цього тварині надівають намордник або зав'я­зують рот бинтом. Спочатку роблять вузол під щелепами, потім кінці бинта перекручують один раз і зав'язують на потилиці подвійним вузлом, який розпускається.

Собак звичайно фіксують на операційному столі Виноградова або па столах спрощених конструкцій, надаючи тваринам необхід­ного положення.

  Собак оперують на столі, в дошці якого, для прив’язування кінцівок вірьовкою, зроблені отвори.  Можна користуватися також операційною дошкою з отворами і пристосуваннями для укріплення голови . До собаки підходять з тієї сторони, на яку хочуть її покласти, і захвачують з протилежної сторони однією рукою передпліччя, а іншою – гомілку. Притискуючи ліктями тулуб і шию тварини і згинаючи фіксовані кінцівки, примушують тварину лягти на бік.

    Небезпечних собак (підозрілих на сказ) беруть за шию особливими щипцями-ошийником або зігнутою дугоподібною залізною палицею. На кінці її є кільце для закріплення вірьовки, яка пропускається в друге кільце на основі дуги.  Краще використовувати довгу палку з вірьовочною петлею на кінці. Останню накидають на шию собаки і обертають навколо осі, стягують петлю, але так, щоб не задушити тварину.

 

    Фіксація диких хутрових звірів. Лисиць, песців, норок і нутрій звичайно фіксують в особливих клітках з пересувною бічною стін­кою. При зсуванні такої стінки тварину затискують з боків, що не дає їй змоги кусати й дряпати людину, яка здійснює діагностичний або лікувальний прийом.

Для фіксації норок запропоновано спеціальний станок (А. Н. Романов), яким користуються так. У ліву руку беруть пастку і під­ставляють до лаза будиночка, а правою рукою з допомогою дерев'я­ної палички виганяють звіра з будиночка. Пастку вставляють у футляр і обома руками помічник фіксує кінцівки і хвіст звіра. Все треба робити швидко і чітко.

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.Методику фіксації тварин у стоячому положенні.   2.Способи повалення тварин і фіксування їх у лежачому положенні.	1. Проводити фіксацію тварин різних видів  у стоячому положенні. 2. Проводити повалення тварин і фіксування їх у лежачому положеннях.

 

Питання для самоконтролю:

1.     З якою метою фіксують тварин при операціях та дослідженнях?

2.     Які ви знаєте способи фіксації тварин різних видів?

3.     Які існують способи повалення великих тварин?

4.     Які ускладнення виникають під час фіксації.

5.     Способи попередження ускладнень.

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки