ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини
Білоцерківського національного аграрного університету»
Інструкційно-технологічна картка
для проведення
практичного заняття № 23
Навчальна
дисципліна: Хірургія ветеринарної медицини
Тема: Техніка накладання іммобілізуючи шинних і гіпсових пов'язок
Мета заняття: Оволодіти практичними навичками накладання іммобілізуючих шинних і гіпсових
пов'язок при ураженнях пальця у великої рогатої худоби та дрібних тварин.
Методи:
демонстрація,
розповідь, пояснення, самостійне вивчення.
Матеріально-технічне забезпечення
та дидактичні засоби, ТЗН:
Тварина,
ножиці, вата, бинт, гіпсовий
бинт, марля, дріт, гіпс, вода, фіксаційні засоби. Інструменти для зняття
гіпсової пов'язки.
Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:
Практичне заняття виконувати в спецодязі.
Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки, що уникнути
травмування.
Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:
Користуючись роздатковим матеріалом,
студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти
роблять висновок і захищають виконану роботу.
Зміст і послідовність виконання завдання:
1.
Оволодіти технікою накладання іммобілізованих шинних пов’язок на запясний
суглоб тварині.
2. Визначити
якість гіпсу різними способами та оволодіти технікою виготовлення гіпсових
бинтів.
3.
Оволодіти технікою накладання гіпсової пов'язки на ділянку.
4.
Оволодіти технікою зняття гіпсової пов'язки.
5. Зробити
висновок.
6. Звіт оформити в зошиті для практичних
робіт.
Хід виконання:
Завдання 1. Оволодіння технікою накладання імпровізованих шинних
пов'язок на зап'ястковий суглоб тварини
Шинні пов'язки виготовляють з картону, фанери, липового лубка, дерев'яних
дощечок або паличок, листового алюмінію чи заліза, а також з дротяної сітки.
Довжина шини має відповідати довжині фіксованої ділянки, а ширина залежить від
виду матеріалу: з листового алюмінію і картону вирізують дві широкі шини;
лубкові шини беруть завширшки 6 —
Хворій кінцівці перед накладанням шинної пов'язки надають злегка зігнутого
в суглобах положення і покривають її марлевою серветкою та рівним шаром
компресійної вати завтовшки 1,5 —
Кінці шин не повинні травмувати шкіру, а тому підкладковий матеріал розподіляють
над кінцями шин так, щоб у нижньому й верхньому відділах утворилися ватяні
валики, які закріплюють бинтовою пов'язкою.
Завдання 2. Визначення якості бинта. Якість
гіпсу визначають такими способами:
1.
Порцію гіпсу стискують у кулаці; добре розмелений
гіпс легко проходить між пальцями, а невелика грудочка його, що залишається в
долоні легко розсипається при доторкання до неї.
2.
У тазику змішують 5 частин досліджуваного гіпсу і 3
частини теплої води(20-30°). Якщо кашкоподібна маса затвердіє протягом 5-7хв і
не кришиться, гіпс придатний до вжитку.
3.
З гіпсованої кашки роблять кульку, діаметр якої
дорівнює товщині пов'язки. Якщо затверділа кулька ударена об підлогу, не
розсипається, то в’язкі властивості гіпсу придатні.
Оволодіння технікою виготовлення
гіпсових бинтів
У велику кювету або на стіл, покритий
клейонкою, кладуть марлевий бинт і в розгорнуту частину його долонею чи шпателем втирають гіпс
так, щоб порошок заповнив усі просвіти тканини. Після цього нагіпсовану
частину бинта нещільно згортають і
починають гіпсування наступної його частини. Довжина гіпсу не повинна бути більшою за 3 —
Підготовка бинта до накладання гіпсової пов'язки:
а - гіпсування бинта руками;
Бинти краще гіпсувати безпосередньо
перед застосуванням; якщо бинти заготовляють про запас, то зберігають їх у добре закритих
скляних банках у сухому приміщенні.
Завдання № 3. Оволодіння технікою накладання гіпсової
пов'язки
Гіпсовану пов'язку накладають здебільшого
на лежачій тварині, застосовуючи при цьому місцеве знеболювання або наркоз.
Спокійних тварин фіксують у підтримувальних апаратах або обмежуються коротким прив'язком.
Забруднену кінцівку миють і добре висушують. Вправляють
перелом. При відкритих переломах проводять хірургічну обробку ран і спиняють кровотечу. Перед
накладанням пов'язки кінцівці надають злегка зігнутого положення.
Нагіпсований бинт занурюють у теплу
(30 - 35 °С) воду. Щоб з бинта не вимивався гіпс, його в період змочування
тримають за краї обома руками. Після того як припиниться виділення бульбашок повітря, бинт
виймають і злегка віджимають надлишок води. Початковий кінець
завдовжки 10 —
Кожний наступний бинт змочують у воді в момент
накладання на кінцівку тварини
попереднього бинта. Не слід відразу занурювати у воду всі підготовлені інші,
оскільки при тривалому перебуванні у
воді вони стають твердими і непридатними для пов'язки.
Бинт накладають спіральними турами знизу догори і назад, не
допускаючи
утворення складок.
Накладені тури бинта злегка пригладжують долонею лівої руки, щоб вони лягали
відповідно до контурів кінцівки. Натяг має бути помірним і рівномірним.
Кількість шарів нагіпсованих бинтів у пов'язці залежить від виду і віку тварини,
а також від характеру ушкодження та його місця. У великої рогатої худоби й
коней при переломах кісток пальця і п'ястка (плесна) зазвичай накладають 6 — 8
шарів бинта, у дрібних тварин — 4-5
шарів.
Для зміцнення гіпсової пов'язки в неї вмазують шини (фанерні, дротяні та
ін.). Визначаючи довжину шин, враховують необхідність охоплення пов'язкою не
менш як двох суміжних суглобів, розміщених вище і нижче від місця ушкодження.
Фанерні шини перед накладанням занурюють у гарячу воду, що полегшує їх
моделювання за контурами кінцівки.
Шини вкладають у пов'язку після того, як кінцівка буде покрита 3-4 шарами
нагіпсованого бинта, їх міцно зв'язують у трьох-чотирьох місцях м'яким дротом,
тонкою мотузкою, шпагатом або бинтом, а потім ретельно заповнюють гіпсовою
кашкою всі щілини і просвіти між шиною та пов'язкою.
Змонтовані в такий спосіб шини зверху покривають 3-4 шарами нагіпсованого
бинта. При цьому кінці ватяної підкладки, що виступають, загортають на
зовнішній бік верхнього й нижнього країв пов'язки і закріплюють останніми
турами бинта, формуючи таким чином ватяний валик.
Поверхню пов'язки вирівнюють, закруглюють її краї гіпсовою кашкою. На
завершення втирають у пов'язку сухий тальк, який сприяє висиханню пов'язки і
надає їй гладенького, полірованого вигляду.
Пов'язка затвердіває у перші 5 — 10 хв, а
через 1-2 год стає досить міцною.
Завдання 4 . Оволодіння технікою зняття гіпсової пов'язки
Гіпсові пов'язки знімають за допомогою спеціальних ножиць, спеціальними
пилками, садовим або копитним ножем. Для економії перев'язного матеріалу (після
відповідної обробки його можна ще використовувати) слід розм'якшити пов'язку
міцним розчином оцтової кислоти або гарячим насиченим розчином кухонної солі й
розбинтувати її чи зрізати звичайними ножицями.
Після закінчення практичної роботи студент повинен:
|
ЗНАТИ |
ВМІТИ |
|
1. Як визначають якість гіпсу
різними способами. 2. Техніку виготовлення гіпсових
бинтів. 3. Техніку накладання гіпсових пов'язок. 4. Техніку накладання шинних
пов'язок. |
1. Визначати якість гіпсу різними
способами. 2. Готувати гіпсові бинти. 3. Накладати шинні та гіпсові
пов'язки на різні ділянки тіла тварини. |
Питання для самоконтролю:
1. Як визначають якість гіпсу?
2.
Як виготовляють гіпсові бинти?
3.
Яка методика накладання шинних та гіпсових пов'язок?
4.
Як знімають гіпсові пов’язки?
Інструкційно-технологічна картка розроблена
викладачем Шарак Т.П.
Розглянуто та схвалено на
засіданні циклової
комісії професійної та практичної підготовки
Немає коментарів:
Дописати коментар