Практичне заняття №25

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  25

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

 

Тема: Техніка дослідження тварин при хворобах копит і копитець та лікування пододерматитів, флегмон вінчика,м’якуша копит та хвороб копитець у великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней.

 

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

 

Тривалість заняття: 90хв.

Мета заняття:  Оволодіти технікою дослідження тварин при хворобах копит і копитець. Ознайомитись з  основними методами лікування пододерматитів, флегмон вінчика,м’якуша копит та хвороб копитець у великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней.

 

Методи:  демонстрація, розповідь, пояснення.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:

    Тварина,  стетоскоп, фонендоскоп, термометр, пробні копитні щипці,  набір копитних ножів, закрутка, мотузка, повал, перкусійний молоток, вата, марля, настойка йоду, новокаїн. спирт.

 

Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

 

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки.

 

Зміст  і послідовність виконання завдання:

 

    1. Провести дослідження тварин при хворобах копит.  

    2. Провести діагностичну провідникову анестезію на копиті.

    3. Зробити дослідження копитного суглобу.

    4. Оглянути тварин з хворими копитами  і копитцями.

    5. Провести лікування пододерматитів, флегмон, вінчика і м’якуша у ВРХ, ДРХ, свиней.

    6.  Зробити висновок.

    7. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

Хід виконання:

 

   1. Провести дослідження тварин при хворобах копит.  

   Постава грудних кінцівок. Спереду: при широких грудях правильно поставлені кінцівки досить широко розміщені одна від одної (широка постава);
при вузьких грудях — зближена постава. За правильної постави кінцівки під­тримують тіло вертикально. За розширеної донизу постави кінцівки поступово
відхиляються назовні, за звуженої донизу — відхиляються всередину. За вузькопалої постави пальці надмірно зближені, за широкопалої — розходяться в різні боки. За бочкопо­дібної (О-подібної) по­стави зап'ясткові суг­лоби розміщені далеко один від одного, нижче від зап'ясткових сугло­бів кінцівки спрямо­вані всередину.

Збоку: за правильної постави кінцівки підтримують тіло вертикально. При винесеній наперед поставі кінцівки при розпрямлених суглобах виставлені на­перед. При відставленій назад поставі кінцівки при розпрямлених суглобах відхилені назад. 

Постава тазових кінцівок. Збоку: за нормальної постави кут заплеснового суглоба становить 140 - 157°, п'яткові горби розміщені на одній вертикалі з сідничними горбами. За шаблеподібної (винесеної наперед) постави кут заплеснового суглоба менший за 140°, п'яткові горби знаходяться попереду вертикалі, опущеної від сідничних горбів. За крутої (відставленої назад) постави кут заплеснового суглоба більший за 157°; п'яткові горби знаходяться позаду вертикаль­ної лінії, опущеної від сідничних горбів. Ззаду: за правильної постави кінцівки, підтримуючи тіло, спрямовані пря­мовисно, паралельно одна одній. За звуженої донизу постави заплеснові суглоби розміщені порівняно далеко один від одного, нижче від них кінцівки поступово зближуються. За розширеної донизу (іксоподібної) по­стави заплеснові суглоби розміщені один біля одного, донизу від них кін­цівки виражено розходяться.

Огляд копит. Копито очищають, визначають характер стирання, форму ко­пита, стан вінчика, стінки, підошви, м'якуша. У разі локалізації хворобливого процесу в задніх ділянках копита тварина спирається на зачеп; при ураженні передніх і бічних частин опора переноситься в основному на м'якуш. Якщо одне з копитець хворе, збільшується навантаження на парне з ним копитце.

На вінчику можуть бути припухлість, поранення, виразки, нориці. У парноко­питних тварин оглядають міжпальцеве склепіння (можливі припухання, рани, ви­разки, нориці, гіперплазія шкіри).

На роговій стінці відмічають її нахил, стан рогу — тріщини, роз'єднання, нашарування рогу облямівки (короніт), рогові кільця (ламініт), обламування рогу тощо.

На підошовній поверхні копит визначають стан підошви — відшарування від стінки, червоні й темні плями рогу (намулення), поранення, виразки, нориці.

     Пальпація копит. Досліджують місцеву температуру і больову чутливість. Температуру визначають долонею або тильною поверхнею кисті руки (застосовують також контактний термометр). Вона підвищується при гострих запальних процесах, а знижується при некрозах, відшаруваннях рогу. Пробними копитни­ми щипцями визначають чутливість копит: за наявності больової реак­ції (захворювання копит) спостерігається відсмикування копита або рефлектор­не скорочення м'язів кінцівки.

 

Пальпацію м'якушевих хрящів у коней здійснюють руками. На підня­тій кінцівці великим, вказівним і середнім пальцями захоплюють верх­ній край хряща і визначають його ела­стичність, товщину, рухомість.

Перкусія копит. Піднімають кін­цівку і обушком перкусійного молотка

вистукують ділянки стінки, підошви, м'якуша. Наявність больової реакції свід­чить про локалізацію патологічного осередку або про його характер (перелом копитової кістки, роговий стовпчик, порожня стінка тощо).

 

   Завдання 2. Здійснення діагностичної провідникової анестезії Діагностичну провідникову анестезію здійснюють за відсутності підозри на тріщини й переломи кісток. Анестезію волярних (плантарних) нервів виконують на середині п'ястка (плесна). Кінцівку згинають і виводять уперед. Голку вколю­ють по боках сухожилка знизу вгору, приєднують шприц і вводять анестезувальний розчин. У разі локалізації процесу в ділянці копита кульгавість зникає.

 

    Завдання 3. Дослідження копитного суглоба

Помічник піднімає кінцівку коня, охоплюючи путову кістку обома руками. Болючість у суглобі визначають за допомогою пасивних рухів: великі пальці обох рук фіксують на зворотних стінках копита, іншими охоплюють бічні та пе­редню стінки і згинають та розгинають копитний суглоб, а також роблять обер­тальні рухи (ротацію). В разі підозри на гнійне запалення виконують артропункцію. У коня голку вколюють на 1,5 - 2 см вище від вінцевого краю рогової кап­сули, збоку від сухожилка пальцевого розгинача і спрямовують її вглиб під су­хожилок та розгинальний відросток копитоподібної кістки на 2 - 3 см. У великої рогатої худоби голку вколюють у горизонтальному напрямку над вінцевим кра­єм рогового башмака, на межі середньої і задньої третин абаксіальної стінки на глибину 1 — 2 см. До голки приєднують шприц, набирають синовію і за її харак­тером установлюють діагноз (кров, фібрин, гній тощо). У суглоб вводять лікува­льні розчини.

 

Завдання 4. Лікування пододерматитів, флегмон вінчика, м'якуша, хвороб копитець у великої рогатої худоби і свиней

При гострих асептичних пододерматитах і ламінітах застосовують холод (компреси, глину, заганяють тварину в холодну воду); тварин утримують на м'якій підстилці. Використовують новокаїнову коротку циркулярну та міжпальцеву блокаду тощо. При гнійних і гнійно-некротичних пододерматитах, а також при флегмонах вінчика і м'якуша розтинають осередки нагноєння (операцію виконують із за­стосуванням знеболювання і джгута). Змертвілі тка­нини на весь відшарований ріг видаляють. Ушко­джені тканини обробляють антисептиками, наклада­ють пов'язку.

У післяопераційному періоді застосовують пов'язки з рідкою маззю Вишневського, тетрацикліновою емуль­сією, біоміциновою маззю, емульсією антисептиків з березовим дьогтем, із сумішшю тонкотертих порошків калію перманганату і борної кислоти (1:1), присипки з суміші антибіотиків та сульфаніламідів тощо.

Останнім часом з успіхом використовують поверхнево-активні речовини, наприклад диметилсульфоксид (ДМСО, димексид), який має виражені бактерицидні, анестезувальні та протизапальні властивості. Димексид швидко проникає вглиб тканин крізь шкіру, слизові оболонки і клітинні мембрани разом з розчиненими в ньому речовинами, чим і забезпечується посилений терапевтичний ефект. При лікуванні ДМСО обов'язково здійснюють хірургіч­ну обробку (очищають копитця від бруду, видаляють мертві тканини і відша­рований ріг). Оголені ділянки основи шкіри копитець зрошують 3 % розчином пероксиду водню або 1 % розчином калію перманганату, після чого застосову­ють у вигляді компресу 50 % розчин димексиду, 1 мл якого містить 10 тис. ОД бензилпеніциліну натрієвої солі або 10 тис. ОД тетрацикліну гідрохлориду (В.А. Молоканов). Для вилікування досить двох-трьох обробок (14 - 20 діб). Хворих тварин ізолюють, ставлять у станок з дерев'яною підлогою, вдосталь забезпечують підстилкою.

 

При ураженні одного з копитець кінцівки великої рогатої худоби сприятливі умови для загоєння створюються ортопедичним підковуванням парного з ним здорового копитця.

Часто застосовують Віснерівську підкову. Вона складається з ме­талевої пластинки, до якої за допомогою 2-3 болтів кріплять дерев'яну колод­ку. Товщина колодки становить 2,5-3 см. Замість дерева для колодки можна ішкористовувати пластмасу або гуму з автомобільної покришки. Це забезпечує досить еластичну опору при надійному зчепленні з грунтом і підлогою.

Перед підковуванням обов'язково розчищають копитця. Металеву основу підкови прикріплюють до копитця ухналями, як при підковуванні коней. Щоб запобігти заковці, заздалегідь намічають і просвердлюють канали для ухналів. Оскільки аксіальна стінка тонка, ухналі забивають лише з боку підошовного краю та абаксіальних

   Віснерівську підкову використовують для лікування переломів копитцевої кістки, виразки або проколу м'якуша, подартриту, гнійного пододерматиту тощо.

Окремим видом ортопедичного підковування копитець є підковування на клиноподібну (Бюхльманівську) підкову, яка особливо показана при захворюванні сухожилків і піхв згиначів. На Бюхльманівську підкову підкову­ють обидва копитця однієї кінцівки. З цією метою використовують дугоподібну (кінську) підкову з пригвинченою до неї клиноподібною колодкою. Іноді цю під­кову модифікують: дві плоскі копитцеві підкови зварюють у передній частині, а потім до них приварюють у вигляді стремена І_І-подібну плоску металеву дугу завтовшки близько 5 мм, яка утворює клиноподібну форму і виступає за межі заднього краю підкови (рис. 90, г).

Лікування хвороб копитець у свиней в основному таке саме, як і у великої рогатої худоби. Часто застосовують коротку новокаїнову блокаду; при гнійних і гнійно-некротичних ураженнях виконують розтин осередку запалення, видаля­ють ексудат і змертвілі тканини. Обробляють антисептиками, в тому числі ма­зями, і накладають пов'язку.

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.     Особливості будови копит і копитець. 2.     Від чого залежить міцність копитного рогу. 3.     Профілактику хвороб копит. 4.     Діагностику та лікування хвороб копит.	1.     Досліджувати тварин при хворобах копит. 2.     Досліджувати копитний суглоб. 3.     Проводити лікування тварин при хворобах копит і копитець.

 

Питання для самоконтролю:

1.     Назвати особливості будови копит і копитець.

2.     Від чого залежить міцність копитного рогу?

3.     У чому полягає профілактика хвороб копит і копитець?

4.     Як проводять діагностику та лікування хвороб копит?

 

 

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

 

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки