Практична робота № 16

 

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  16

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

 

Тема: Дослідження тварин при асептичних та гнійних захворюваннях.

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

Тривалість заняття: 90хв.

 Мета заняття: набути практичних навичок дослідження та лікування тварин при асептичних і гнійних захворюваннях

Методи:  демонстрація, розповідь, пояснення.

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН

Тварина, термометри, фонендоскопи, плесиметри, перкусійний молоток, лінійка, голки. Скальпель, ножиці, вата, бинт, спиртова настойка йоду, спирт, пеніцилін, стрептоміцин, розчин фурациліну, спринцівка

Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки.

 

 

Зміст  і послідовність виконання завдання: 

     1.Дослідити тварину при асептичних і гнійних захворюваннях.

     2. Лікування тварин при асептичних і гнійних захворюваннях.

    3. Зробити висновок.

    4. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

 

Хід виконання:

Завдання 1. Дослідити тварину при асептичних і гнійних захворюваннях.

 

Насамперед потрібно навчитися диференціювати асептичний процес з гній­ним.

Обстеження хворої тварини починають зі збирання анамнезу методом опи­тування осіб, які доставили хвору тварину. При цьому з'ясовують: 1) коли, за яких обставин виникло захворювання, який його перебіг; 2) яке застосовувалось лікування і результати його; 3) умови утримання й годівлі тварини.

Добуті під час збирання анамнезу дані дають змогу зробити припущення про причини, давність і клінічний прояв захворювання, його характер (запа­лення, травма, новоутворення, асептичний чи гнійний процес тощо), перебіг (го­стрий, хронічний).

Потім розпочинають дослідження загального стану тварини та окремих си­стем її організму, використовуючи при цьому загальноприйняті прийоми і мето­ди діагностики — термометрію (краще електротермометром), огляд, перкусію, пальпацію, аускультацію та ін.

Таке дослідження при хірургічних захворюваннях потрібне: 1) для вирі­шення питання про характер патологічного процесу (тривала і висока гарячка здебільшого свідчить про наявність гнійного запалення); 2) для правильного ви­бору методів знеболювання і лікарських засобів; 3) для виключення заразних хвороб; 4) для визначення прогнозу захворювання тощо.

Визначають місце локалізації хірургічного процесу, його форму, величину, температуру, консистенцію, наявність болю.

Зміна форми і розміру органа або ділянки тіла буває пов'язана з утворенням пухлини або проліферативним розростанням тканин, накопиченням па­тологічних продуктів запалення (ексудату асептичного або гнійного), зміщен­ням органа (вивих, перелом, грижа).

Форму, розмір і консистенцію патологічних утворів визначають обережним обмацуванням їх з усіх боків.

Консистенцію, наявність болю встановлюють пальпацією, а температуру — прикладанням долоні (електротермометра) до шкіри ушкодженого місця та си­метрично здорової ділянки тіла тварини.

Консистенція припухлості може бути твердою (як кістка), щільною (як гума), м'якою (як тісто) і флуктуючою.

Флуктуація спостерігається тоді, коли в досліджуваному утворі є гній або ін­ший рідкий запальний ексудат чи вилив: при абсцесі, флегмоні, ексудативному артриті, тендовагініті, бурситі, гематомі, лімфоекстравазаті тощо.

Аускультацію як метод дослідження використовують при діагностиці пере­ломів (кісткова крепітація), при фібринозних запаленнях суглобів, сухожилкових піхв, бурс (фібринозний артрит, тендовагініт, бурсит). Наприклад, при гематомі відчувається ніжна крепітація, що нагадує хрускіт снігу.

Для уточнення клінічної діагностики застосовують спеціальні методи до­слідження (пункцію, біопсію, рентгенологічні й лабораторні).

При пункції роблять висновок про характер запалення (серозне, фібринозне, гнійне), з'ясовують, вилилась кров чи лімфа.

Біопсію застосовують для диференціювання хронічного проліферативного процесу і пухлини, а також щоб визначити, доброякісна чи злоякісна пухлина.

Рентгенологічні методи дослідження широко застосовують при діагностиці хірургічних захворювань (вивихи, переломи та ін.).

Лабораторні методи дослідження крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів та їх профіль, гемоглобіну, ШОЕ), сечі, калу, ексудату, транссудату — важливий показник диференціювання асептичних і гнійних захворювань. Перед тим, як призначити для лікування антибіотики, слід визначити чутливість до них збуд­ників гнійної інфекції.

 

Завдання 2.  Лікування тварин при асептичних і гнійних захворюваннях

 

Застосування холодних процедур показане тільки при гострих асептичних захворюваннях у першу добу їх виникнення. Починаючи з другої доби застосо­вують різні теплові процедури.

Новокаїнова терапія ефективна в усі періоди асептичних хірургічних проце­сів. Показані також подразнювальні мазі й лініменти.

За наявності в патологічних і природних порожнинах гнійного ексудату для його негайного видалення роблять розріз по центру найбільшої флуктуації або пункцію товстою голкою чи тонким троакаром. Для промивання гнійних по­рожнин використовують антисептичні розчини (етакридину лактат, фурацилін, сульфаніламіди та ін.). У розрізаний канал і порожнину вводять дренаж, просо­чений емульсією (Вишневського, синтоміцину, стрептоциду та ін.).

Призначають загальну протисептичну терапію відповідно до показань.

 

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

 

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.Дослідження тварин при гнійних і асептичних захворюваннях. 2. Лікування тварин при гнійних та асептичних захворюваннях.	1. Досліджувати тварин при гнійних та асептичних захворюваннях. 2. Лікувати тварин при гнійних та асептичних захворюваннях.

 

Питання для самоконтролю:

1.     Як проводять дослідження хворої тварини при гнійних та асептичних захворюваннях?

2.     В чому полягає лікування тварин при гнійних та асептичних захворюваннях?

 

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

 

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки

Лабораторна робота № 2

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

лабораторного заняття № 2

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

 

Тема: Стерилізація інструментів та шовного матеріалу.

 

Місце проведення: лабораторія хірургії ветеринарної медицини.

 

Мета заняття: Освоїти  методику стерилізації хірургічних інструментів,скляних і гумових предметів кип’ятінням, антисептичними засобами, фламбуванням та сухою парою. Ознайомитися  з матеріалом для швів та способами їх стерилізації.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:              

             Інструкційні картки -15шт.,шприци, скальпелі, ножиці, голкотримачі,

  шовний матеріал(нитки, кетгут, шовк), вода, спирт, спиртовий розчин йоду,

  гліцерин, розчини антисептиків.

 

Вступний інструктаж.

Під  час проведення лабораторного  завдання необхідно пам’ятати:

1. Працювати згідно інструктивних планів.

2. Бережно ставитись до приладів, посуду, інструментів.

3. Прибрати робоче місце по закінченню лабораторного завдання.

 

Завдання:

1. Провести стерилізацію хірургічних інструментів і описати порядок роботи.

2. Провести стерилізацію матеріалів для швів і описати порядок роботи

3. Підготувати гумові рукавички до стерилізації, провести їх укладання та стерилізацію різними способами.

4. Підготувати, укласти інструменти на зберігання(описати).

5. Звіт оформити в зошиті для лабораторно-практичних робіт. Зробити висновок.

 

Хід виконання:

 

Завдання 1. Стерилізація ін­струментів, скляних і гумових предметів кип'ятінням, фламбуванням та сухою парою, антисептичними речовинами.

 

Стерилізація кип’ятінням. Основним способом стерилізації інструментів, скляних і гумових предметів є кип'ятіння. Його прово­дять у металевих коробках з криш­кою — стерилізаторах. У коробку стерилізатора вставляють перфоровану сітку, яку легко виймати за держаки.

Складні інструменти стерилізують напіврозкритими або розібраними. Леза скальпелів,   голки загортають у марлю.

Для стерилізації інструментів кип’ятінням у стерилізатор наливають потрібну кількість рідини    додають 0,25%їдкого натру або 2% вуглекислої соди. Ці розчини лугів захищають інструменти від іржі.  Розчини доводять до кип'ятіння  і через 3-5хв. з моменту закипання в стерилізатор занурюють сітку з попередньо розкладеними в ній інструментами. Тривалість  стерилізації — 30 хв. У разі використання звичайної води та запобігання корозії інструментів до води добавляють луги: 1% натрій карбонат, 0,1% натрію гідрооксид. Тривалість стерилізації — відповідно до 15 та 10 хв.

 Інструменти забруднені гноєм чи трупним матеріалом, кип'ятять упродовж 30хв. в 1% карболової кислоти або 0,25 % розчині їдкого натру. Інструменти забруднені анаеробними мікробами кип’ятять 2-3 рази по 30 хв. у воді.

  Після закінчення  стерилізації відкривають кришку стерилізатора, сітку з інструментами виймають, зливають воду (розчин); інструменти на сітці вкладають у коробку, стерилізатор закривають кришкою. На місці операції стерилізатор розкривають, інструменти розкладають у коробці та на кришці в певному порядку за групами; розібрані  інструменти збирають. Скляні прилади стерилізують  у дистильованій чи кип'яченій воді без добавляння лугів, які розкладають розчин новокаїну та деяких інших анестетиків.

  Шприци кип'ятять у розібраному вигляді, загорнуті у марлю. Їх кладуть в охолоджену воду; час стерилізації (з моменту закипання) — 20 - 30 хв.

 

Стерилізація інструментів антисептичними речовина­ми, обпалюванням та сухим жаром

Інструменти й шприци занурюють у рідину такого складу (рідина Каретникова): формаліну — 20 г, карболової кислоти — 3 г, карбонату натрію — 15 г, води — 1л — на 30 хв.; використовують також 3 - 5 % розчин карболової кислоти, в якому інструменти тримають упродовж 30 - 60 хв. Після цього шприци й голки промивають стерильним фізіологічним розчином або дистильованою водою. Великі за розмірами інструменти (зубні щипці, акушерські костилі тощо), коли виникає потреба у невідкладному оперуванні, стерилізують обпалюван­ням. Це роблять в емальованій мисці або стерилізаторі, обливаючи інструменти невеликою кількістю спирту (10 - 20 мл). Обпалювання має бути рівномірним. Така стерилізація недосить надійна, оскільки у вузьких щілинах та отворах бактерії не завжди гинуть; крім того, інструменти, особливо різальні, псуються.

 

Завдання 2. Стерилізація матеріалів для швів

Список шовного матеріалу. Для виконання швів використовують натуральний і штучний шовк, капро­нові та лавсанові нитки, кетгут, металеві дужки та скоби (найчастіше — шовк і кетгут), при пластичних операціях – кінський волос.

Шовкові нитки бувають різної товщини: від № 0000 (найтонша) до № 8 (найтовща) — усього 12 номерів. Найчастіше використовують шовк № 1 — тонкий (0,1 мм), № 4 — середній (1 мм) і № 8 — товстий (1,4 мм).

Підготовка до стерилізації. Перед стерилізацією шовк намотують на скляні котушки, палички та предметні скельця з заокругленими краями. Забруднений шовк попередньо миють і висушують стерильним рушником.   

 Стерилізація матеріалів методом Садовського. Шовк занурюють у

0,5 % розчин аміаку на 15 хв.; стерильним пінцетом пере­носять на 15 хв. у

2 % розчин формаліну на 70° спирті. Зберігають у щільно за­критій скляній банці.

Кетгут занурюють у 0,5 % розчин нашатирного спирту на 30 хв., після чого переносять на 30 хв. у 2 % розчин формаліну на 65° спирті (до 75 мл спирту-ректифікату добавляють 30 мл дистильованої води). Кетгут зберігають у 96° спирті, який поновлюють через кожні 10 днів.

 Спосіб Кохера. Намотаний на скляні палички або предметні скельця шовк занурюють на 12 год. в ефір для знежирення. Потім його переносять на 12 год. у 70 - 80° спирт. Після виймання зі спирту шовк кла­дуть в емальовану посудину або фарфоровий тигель і кип'ятять у розчині суле­ми (1 : 1000) впродовж 10 хв. Зберігають шовк у банках з притертою пробкою, наповнених 96° спиртом.

Спосіб Деніца. Шовк кип'ятять упродовж 15 хв. у розчині сулеми (1 : 1000). Зберігають у 96° спирті. Перед використанням шовк рекомендується про­кип'ятити в розчині сулеми вдруге.

Стерилізація льняних та інших ниток. Льняні й бавовняні нитки стери­лізують в автоклаві, що мало впливає на їхню міцність, або обробляють так са­мо, як і шовк. Капронові й лавсанові нитки стерилізують кип'ятінням у воді впродовж 30 хв.

Стерилізація кетгуту. Кетгут — це різні за товщиною нитки, які виготовляють із серозного й м'язового шарів кишок овець. Залежно від товщини роз­різняють 11 номерів кетгуту — від № 000 до 8. У тканинах він розсмоктується впродовж 2-3 тижнів. Кетгут не витримує високих температур, тому його сте­рилізують антисептичними способами. Перед стерилізацією кетгут розрізують на куски не довші за 1 м і згортають у кільця або намотують на скляні котушки, після чого стерилізують.

Спосіб Губарева. Кетгут знежирюють у бензині (ефірі) впродовж 12 год. по­тім просушують і занурюють на 14 діб у банку з 1 — 2 % спиртовим розчином йоду (йоду кристалічного — 2 г, йодиду калію — 3, гліцерину 4, спирту винно­го   100 г). Зберігають його в такому самому розчині, але в іншій банці.

Стерилізація металевих скобок і дроту. Скобки і дріт стерилізують кип’ятінням у стерилізаторі протягом 15 хв. разом з інструментами.

 

Завдання 3. Підготувати гумові рукавички до стерилізації,провести їх укладання та стерилізацію.

Перед стерилізацією рукавичок їх перевіряють на цілість, для чого в них на­бирають воду або занурюють їх у воду надутими.

Найкращим способом стерилізації гумових рукавичок є кип'ятіння їх у дис­тильованій або кип'яченій воді без добавляння соди впродовж 15 хв. Щоб рука­вички не спливали, їх прив'язують ниткою до сітки стерилізатора.

Можна застосовувати й хімічну стерилізацію, для чого рукавички занурюють у 0,5 % розчин формаліну на спирті на 15 хв або в 2 % розчин хлораміну на 30 хв. Проте ці способи менш ефективні порівняно з кип'ятінням.

 

 

Завдання 4. Підготувати інструменти до зберігання.

Інструменти перед зберіганням стерилізують. Інструменти кладуть у спеціальні підставки і зберігають у сухих шафах.

 

Самостійне виконання студентами завдань лабораторної роботи.

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

Після закінчення лабораторної роботи студент повинен:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.Способи стерилізації хірургічних інструментів. 2. Способи стерилізації матеріалів для швів. 3. Стерилізацію гумових рукавичок. 4. Укладання інструментів на зберігання. 3.	1.  Проводити стерилізацію хірургічних інструментів різними способами. 2.   Стерилізувати матеріали для швів. 3. Проводити стерилізацію гумових рукавичок. 4. Укладати інструменти на зберігання.

 

Завдання для самостійної роботи: Скласти звіт про виконану роботу.

                                             (1) с.43-45, (2) с. 25-28.

 Прибирання робочих

місць.                                                                                                                       Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки

Практична робота № 1-2

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  1-2 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

Тема: Фіксація тварин

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

Тривалість заняття: 90хв.

 Мета заняття:  Відпрацювати і освоїти техніку фіксації тварин різних 

                           видів у  стоячому та лежачому положеннях.

Методи:  демонстрація, розповідь, пояснення.

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:

    Плакати № 4-11, 40-42, інструкційні картки – 15шт., тварини, презентація "Фіксація  тварин", відеофільм "Методика фіксації тварин", інструменти та знаряддя для фіксації тварин (вірьовки, носові щипці Гармса, носові  щипці Дьяченка, носове кільце та ін.)

 

                   Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з тваринами, щоб уникнути травмування.

                                

Зміст  і послідовність виконання завдання:

 

1.      Вивчити та описати інструменти для фіксації тварин.

2.      Зафіксувати ВРХ у стоячому положенні.

3.      Провести повалення ВРХ:

    3.1. способом Гесса;

    3.2. кавказьким способом;

    3.3.  італійським способом;

    3.4.способом Мадсена.

4. Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому положеннях.

5. Провести фіксацію коней у стоячому та лежачому положеннях.

        6. Ознайомитись із способами фіксації та провести фіксацію

     котів, собак і хутрових звірів.

7. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

 

Хід виконання:

 

Завдання 1.  Вивчити інструменти для фіксації ВРХ, а також ознайомитись із столами для фіксації с/г тварин.

 

а –носові щипці Дьяченка, б – носові щипці Гармса, в – носове кільце, г – щипці для введення носового кільця, д – палиці-повідці для бугаїв.

                                          

                                                                                                                 

2. Зафіксувати ВРХ у стоячому положенні.

Велику рогату худобу фіксують так, щоб уникнути травм рогами. Для цього її фіксують за роги руками, мотузкою, яку можна прив'язувати до стовпа, тощо. Для надійної фіксації голови великим і вказівним пальцями руки стискають носову перегородку: однією рукою захоплюють ріг, а другою стискають носову перегород­ку. Надійніше стискати носову перегородку спеціальними щипцями. Бугаям-плідникам у носову перегородку вставляють носове кільце (складається з шарнірно з'єднаних між собою двох півкілець). Загостреною частиною одного з півкілець проколюють носову перегородку. Кільце вставляють у неї спеціальними щипцями або троакаром. Після цього дві половини кільця з'єднують штифтом. Проколювання носової перегородки здійснюють у нижній без хрящовій частині так, щоб кільце виступало па третину свого розміру і не заважало поїданню корму.

Грудну кінцівку фіксують за допомогою  мотузкової нетлі, яку накладають на п'ясток, кінцівку відривають від землі й утримують за мотузку; щоб полегшити фіксацію, мотузку перекидають через холку тварини (помічник стоїть з проти­лежного боку).

     Тазові кінцівки фіксують мотузковою петлею, накладеною вище від заплеснових суглобів. Для фіксації тазової кінцівки в піднятому положенні застосову­ють міцну палицю завдовжки близько 1 м та мотузкову петлю. Останню накла­дають на гомілку, закручують палицею, стиска­ючи п'ятковий сухожилок так, щоб палиця зна­ходилась на передній поверхні кінцівки. Два помічники беруть за обидва кінці палиці и під­німають кінцівку вгору п назад. Такий спосіб фіксації а додатковим накладанням косовій щипців застосовують при розчищанні копитець у стійлі. Надійніше тварину можна зафіксувати в спеціальних фіксаційних станках,  які обладнані ярмом для закріплення голови.

 

                                                            Фіксація грудної кінцівки ВРХ:

а, б – закрутка на передпліччя, в – зв’язування вірьовкою п’ястка і передпліччя.

3.     Провести повалення ВРХ :

            способом Гесса.

     Повалення великої рогатої худоби та фіксацію її в лежачому положенні за способом   Гесса здійснюють за допомогою довгої мотузки, яку одним кінцем прикріплюють за роги, а другим позаду грудних і попереду тазових кінцівок охоплюють груди й живіт тварини петлями, які легко затягуються і стискають тіло тварини. Мотузку накладають з протилежного боку від того, на який потрібно повалити тварину. Під час на­тягування мотузки тварина по­вільно лягає. Голову тварини притискують до землі при мак­симально розігнутій шиї. Пова­лення виконують три чоловіки: один тримає тварину за голову, два натягують мотузку. Після повалення тварини зв'язують її кінцівки

Повалення ВРХ способом Гесса

 

3.2. Провести повалення ВРХ кавказьким способом.

Для повалення треба мати дві вірьовки.  Вірьовку завдовжки 2,5 м накладають на таз і черевну стінку тварини так, щоб вона проходила залежно від боку, на який валять, спереду лівого і позад правого маклака або навпаки. Вільні кінці вірьовки зв'язують вузлом в ділянці лівої голодної ямки. Другу вірьовку завдовжки не менше як 3 м прикріплюють до лівого рога, обвивають нею щелепи тварини у вигляді петлі, а вільний кінець вірьовки спрямовують по лівому боці тулуба назад, пропускають зсередини назовні під першу вірьовку і перекидають через спину на протилежний бік.

        Щоб повалити тварину, треба голову підтягти кінцем другої вірьовки до лівої сторони тулуба, а потім сильно потягти за вірьовку вниз. Тварина, втративши рівновагу, згинає кінцівки і лягає на правий бік. Після цього вільний кінець вірьовки закріплюють у натягнутому положенні на обох рогах. Валить тварину одна людина.

 

   3.3. Повалення ВРХ італійським способом.

             За італійського методу повалення довгу мотузку (12м) середньою частиною накладають на шию тварини, обидва кінці пропускають між грудними кінцівками, кінці перехрещують на попереку і проводять між тазовими кінцівками. Коли обидва кінці мотузки натягують, тварина лягає

 

3.4. Провести повалення ВРХ за способом Мадсена.

   Обидві грудні кінцівки зв’язують у ділянці пута короткою вірьовкою. На путових ділянках тазових кінцівок закріплюють по одній довгій вірьовці, вільні кінці яких проводять знизу наперед і назад через вірьовку, що фіксує грудні кінцівки. Під час повалення сильно тягнуть за кінці цих вірьовок назад і в бік, протилежний тому, куди хочуть повалити, внаслідок чого всі кінці зближаються і тварина лягає.

4.     Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому

положеннях.

     Для фіксації великих свиней у стоячому положенні користуються вузь­ким станком. Найбільш поширеним способом фіксації є здав­лювання верхньої щеле­пи свині вірьовочною пет­лею. Для цього з дуже міцної вірьовки роблять рухому петлю і стягують її на верхній щелепі свині позаду іклів.
Вільний кінець вірьовки прив'язують або обвивають кілька разів навколо якого-небудь   нерухомого предмета (стовпа, поперечного бруса або косяка станка для сви­ней). Цей спосіб фіксації дає змогу робити багато оперативних втру­чань на великих свинях, не вдаючись до повалення їх (розтин аб­сцесів, взяття крові, ін'єкції лікарських речовин під шкіру, внутрішньом’язово, внутрішньовенно).

  

     Провести та описати фіксацію свиней в стоячому та лежачому положеннях.

     Для фіксації великих свиней у стоячому положенні користуються вузь­ким станком. Найбільш поширеним способом фіксації є здав­лювання верхньої щеле­пи свині вірьовочною пет­лею. Для цього з дуже міцної вірьовки роблять рухому петлю і стягують її на верхній щелепі свині позаду іклів.
Вільний кінець вірьовки прив'язують або обвивають кілька разів навколо якого-небудь   нерухомого предмета (стовпа, поперечного бруса або косяка станка для сви­ней).

Цей спосіб фіксації дає змогу робити багато оперативних втру­чань на великих свинях, не вдаючись до повалення їх (розтин аб­сцесів, взяття крові, ін'єкції лікарських речовин під шкіру, внутрішньом’язово, внутрішньовенно та ін.).

       Повалення свиней і фіксація ї х у лежачому положенні. Підсисних поросят і підсвинків до 3—4-місячного віку при деяких операціях фіксують у спинному положенні в кори­ті чи на колінах помічника, який сидить на табуретці, або підніма­ють на тазові кінцівки й закріплюють у напівпідвішеному стані між своїми ногами.

При фіксації дорослих свиней вдаються до повалення. Свиней масою до 70—80 кг звичайно кладуть на землю або операційний стіл два чоловіки, один з них бере за тазову кінцівку, а другий — за вуха. Великих свиней валять за способами Коршунова, Андрєєва і Хааке.

Повалення  свиней:

а — за  Коршуновим;   б — за  Андреевим; в — за Хааке.

Фіксують свиней після повалення з урахуванням характеру опе­ративного втручання. У свиней, яких оперують на столі або на траві в горизонтальному боковому положенні, зв'язують попарно грудні і тазові кінцівки по діагоналі або три кінцівки разом (крім ниж­ньої тазової). Для надання спинного положення свиней кладуть у великі корита і зв'язують однойменні кінцівки попарно двома вірьов­ками: кінець передньої вірьовки проводять між тазовими кінцівками, а задньої — між грудними. Потім обидві вірьовки скручують разом і відтягують доверху (через блок, перекладину тощо). Фік­сувати свиней у спинному положенні зручно в станку Виноградова. Для надання свині положення під кутом 45—60° до поверхні зе­млі, головою вниз (операція при грижах, кастрація свинок та ін.) їх фіксують на операційному столі Никифорова.

 

5. Провести фіксацію коней у стоячому положенні.

При фіксації коня в стоячому положенні застосовують закрутку на верхню губу, яку накладають на 15-20 хв. Після цього губу масажують, щоб за­побігти її некрозу. Грудну кінцівку коня фіксують руками або мотузкою, як це роб­лять у великої рогатої худоби. Щоб підняти грудну кінцівку, стають збоку, обличчям до  крупа.

     Тазову кінцівку піднімають, стоячи збоку від крупа, спиною до голови коня.

Однією  рукою упираються в маклак, змушуючи тварину перенести масу тіла на протилежну кінцівку. Другу руку опускають униз по зовнішній поверхні стегна, гомілки, плесна і захоплюють путову ділянку, яку піднімають і відтягують назад. Тазову кінцівку тримають на стегні. У непокірливих коней тазову кінцівку піднімають за допомогою мотузки, яку у вигляді петлі прикріплюють до хвоста.

 Підіймають кінцівку і мотузкою фіксують путо (краще пропускати її через кільце путового ременя). Вільні кінці мотузки використовують як розтяжки, якими утримують тазову кінцівку в піднятому стані.

       При ректальному дослідженні, операціях на піхві та в ділянці промежини

обидві тазові кінцівки фіксують путовими ременями, до кілець яких прив'язують  довгі мотузки. Вільними кінцями мотузки обхоплюють передпліччя та гру­пі і марини і зав'язують їх.

При дослідженні, лікуванні та проведенні деяких оперативних втручань користуються також фіксаційними станками Виноградова , Китаєва та ін.

 

      Провести повалення коня російським способом.

Для цього потрібно мати по­вальний ремінь (повал) з кі­льцем на кінці. Після сплуту­вання грудних кінцівок кі­нець повалу пропускають крізь кільце, формуючи пет­лю, яку надівають       на шию тварині (є повали з готовою петлею). Кільце розміщують у ділянці ліктя на боці,  протилежному,   на   який   збираються повалити  тварину; повал у вигляді петлі закріплюють навколо грудей. Після цього знов формують петлю, яку пропускають під путовим суглобом тазової кінцівки на боці повалення. Кінець повалу пропускають крізь кільце і кладуть на поперек тварині. Підтягують тазову кінцівку до живота і натягненням поваль­ного ремня здійснюють повалення.  Голову тварини відразу притискуючи, до землі при максимально розігнутій шиї. Після цього нижню тазову кінцівку звільняють від петлі повалу; останню накладають на іншу тазову кінців­ку, підтягують її до кільця, закріплюють у такому положенні.

     Всі її суглоби мають бути розігнуті. Щоб запобігти розпрямлянню кінцівки, кінець повалу петлеподібно проводять  навколо заплеснового суглоба, обхоплюючи гомілку та плесно. Тазову кінцівку яка розміщена знизу, за допомогою мотузки протягу­ють між сплутаними грудними кінцівками.

 

 

6. Ознайомитись із способами фіксації та провести фіксацію  котів, собак і хутрових звірів.

   Фіксація кішок. Кішку утримують однією рукою за шкіру на шиї, а іншою – за шкіру в поперековій ділянці і в цей час накладають петлі із кріпкого бинта на її кінцівки вище зап’ястних і скакальних суглобів; потім прив’язують тварину ( на спині або на боці) до операційного столу або дошці з отворами.  Голову, покриту косинкою з отвором для ніздрів, фіксують руками. Кішку можна завернути  в щільну тканину або помістити в щільний мішок. Котів при фіксації беруть рукою за шкірні складки шиї і спини і вміщують у спеціальні шкіряні або з цупкої тканини мішки чи за­гортають у цупку тканину, залишаючи відкритою необхідну для операції ділянку

     Фіксація собак. При фіксації собак треба убезпечити себе від укусу. Для цього тварині надівають намордник або зав'я­зують рот бинтом. Спочатку роблять вузол під щелепами, потім кінці бинта перекручують один раз і зав'язують на потилиці подвійним вузлом, який розпускається.

Собак звичайно фіксують на операційному столі Виноградова або па столах спрощених конструкцій, надаючи тваринам необхід­ного положення.

  Собак оперують на столі, в дошці якого, для прив’язування кінцівок вірьовкою, зроблені отвори.  Можна користуватися також операційною дошкою з отворами і пристосуваннями для укріплення голови . До собаки підходять з тієї сторони, на яку хочуть її покласти, і захвачують з протилежної сторони однією рукою передпліччя, а іншою – гомілку. Притискуючи ліктями тулуб і шию тварини і згинаючи фіксовані кінцівки, примушують тварину лягти на бік.

    Небезпечних собак (підозрілих на сказ) беруть за шию особливими щипцями-ошийником або зігнутою дугоподібною залізною палицею. На кінці її є кільце для закріплення вірьовки, яка пропускається в друге кільце на основі дуги.  Краще використовувати довгу палку з вірьовочною петлею на кінці. Останню накидають на шию собаки і обертають навколо осі, стягують петлю, але так, щоб не задушити тварину.

 

    Фіксація диких хутрових звірів. Лисиць, песців, норок і нутрій звичайно фіксують в особливих клітках з пересувною бічною стін­кою. При зсуванні такої стінки тварину затискують з боків, що не дає їй змоги кусати й дряпати людину, яка здійснює діагностичний або лікувальний прийом.

Для фіксації норок запропоновано спеціальний станок (А. Н. Романов), яким користуються так. У ліву руку беруть пастку і під­ставляють до лаза будиночка, а правою рукою з допомогою дерев'я­ної палички виганяють звіра з будиночка. Пастку вставляють у футляр і обома руками помічник фіксує кінцівки і хвіст звіра. Все треба робити швидко і чітко.

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.Методику фіксації тварин у стоячому положенні.   2.Способи повалення тварин і фіксування їх у лежачому положенні.	1. Проводити фіксацію тварин різних видів  у стоячому положенні. 2. Проводити повалення тварин і фіксування їх у лежачому положеннях.

 

Питання для самоконтролю:

1.     З якою метою фіксують тварин при операціях та дослідженнях?

2.     Які ви знаєте способи фіксації тварин різних видів?

3.     Які існують способи повалення великих тварин?

4.     Які ускладнення виникають під час фіксації.

5.     Способи попередження ускладнень.

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки