Практичне заняття № 27

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  27

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

Тема: Оволодіння технікою підковування коней

 

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

 

Тривалість заняття: 90хв.

 

Мета заняття: Ознайомитися з інструментами для підковування коней та їх призначення. Набуття навичок з розковування, розчищення копит і засвоїти правила та техніку припасування, прикріплення підкови.

 

Методи:  демонстрація, показ,  розповідь, пояснення.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:

    Тварина (кінь),  інструменти для розчищення і підковування копит, ковальський інструмент, підкови, ухналі, мірні лінійки, фіксаційі засоби, халати, рукавички робочі.

 

 

Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

 

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки.

 

 

Зміст  і послідовність виконання завдання:

 

    1. Ознайомитись з будовою і обладнанням кузні.

    2. Ознайомлення з правилами поводження з конем під час підковування.

    3. Провести підковування коней з правильними копитами.

    4. Провести оцінку  якості підковування.

    5. Зробити висновок.

    6. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

 

 

 

 

 

Хід виконання:

    Завдання 1. Ознайомлення з будовою та обладнанням кузні

     Основні приміщення кузні — горнове відділення і манеж для підковування.

У горновому відділенні розміщені горно, ковадло, верстат з лещатами, сверд­лильний верстат, точила, прилади для роздмухування вогню та ковальські ін­струменти (рис. 1). Тут виготовляють підкови.

Рис.1 . Ковальський інструмент:

            1 - зубило пряме; 2 — ручні кліщі; 3 — горнові кліщі; 4 — кувалда; 5 — ручний мо­лоток; 6 — пазовик; 7 — пробійник; 8 — зубило півкругле; 9 — шпилька

 

Завдання 2. Ознайомлення з правилами поводження з конем під час підкопування та огляд тварини перед підковуванням

Під час підковування з конем поводяться спокійно, впевнено, але обережно. Дії її неспокійних тварин застосовують закрутку, фіксацію кінцівок за допомогою ременів тощо. Тварин прив'язують до конов'язі або тримають на поводі.

Перед підкопуванням коней оглядають, щоб визначити форму і стан копит та характер постави й руху кінцівок.

 

     Завдання 3 . Підковування коней з правильними копитами

Розковування  і розчищення. Піднімають кінцівку коня і молотком злегка б’ють по головках  ухналів; далі обсічкою відгинають баранці. За допомогою щипців підкову дещо  підтискують від копита (рис. 2), після чого легкими ударами молотка «садовлять» на місце. Голо­вки ухналів, що виступають, захоплюють щипцями й витягу­ють.

     Розчищення полягає у ви­даленні відрослого рогу, на­данні копиту форми, що від­повідає поставі, та підготовці підошовних країв стінок для щільного прилягання підкови. Ріг підошви та стрілки розчищають копитним ножем. Надмірно відрослі краї рогової стінки обкушують щипцями й вирівнюють рашпілем.

 

Зняття мірки. За допомогою палички визначають довжину — від середини зачепу до п'яткового кута, ширину — в найширшій частині копита та ширину — в п'яткових кутах (рис.2).

Припасування     підкови.

Підкову підганяють під розміри і конфігурацію підошовної поверхні копитової стінки. З урахуванням механізму копита та з метою кра­щого захисту стінки краї підкови мають бути дещо ширшими за краї рогової стінки — в зачепі та бічних стінках на 0,5-1 мм, в ділянці п'яткових кутів — на 5 — 8 мм; задні краї підкови мають ви­ступати за межі п'яткових кутів на 5 - 10 мм, що поліпшує опору.

У разі холодного припасування підкову приміряють і підганяють без попереднього нагрівання. При гарячому припасуванні попередньо заготовле­ну підкову нагрівають до темно-червоного кольору (близько 600 °С) і прикладають на 2 — 3 є до підошовних країв. За належного вирівнювання підошовних країв ріг припікається рівномірно; в протилежному випадку його знову обробляють рашпі­лем. Прикріплення підкови. Підкову прикріплюють ухналями. їх забивають один проти одного в білу лінію копита, починаючи з зачіпної частини; кінчики ухналів відкушують, притягають підкову і зарівнюють баранці (рис. 3).

Рис. 3. Прикріплення підкови:

а — забивання ухналів; б — притягання підкови; в — загинання баранців

Ухналі мають виходити на межі нижньої й середньої третин стінки або не нижче ніж на 2 см від її підошовного краю. При забиванні ухналів не слід допускати заковування: за прямого закову­вання ухналь безпосередньо поранює основу шкіри, за непрямого — тисне на неї крізь дуже тонкий шар рогу.

 

Завдання 4. Оцінка якості підковування

Спочатку звертають увагу на якість розчищення підошви, стрілки, підошов­ного краю стінки та на положення пальцевих кісток.

Далі оцінюють стан підковування. Підкова має відповідати обрисам підошов­ного краю копита, щільно й міцно прилягати до нього і не стикатися зі стріл­кою. Кінці гілок підкови повинні виступати назад від заворотних кутів в упряж­них коней на 10 - 15 мм, у верхових — на 4 — 8 мм. Зовнішній край підкови має ппступати за підошовні краї стінки спереду і збоку копита на 0,5 - 1,0 мм, у зад­ній частині копита — на 3-5 мм. Ухналі (баранці) повинні виходити на 1/3 ііисоти стінки і не нижче ніж за 2 см від її підошовного краю, щільно прилягати до рогу і мати квадратну форму.

 

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

        

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.     Будову та обладнання кузні. 2.     Техніку підковування коней з правильними копитами. 3.     Оцінку якості підковування.	1.     Розковувати і розчищати копита  у коней. 2.     Знімати мірки з копита. 3.     Припасувати та прикріплювати підкови. 4.     Оцінювати якість підковування.

 

Питання для самоконтролю:

 

1.     З якою метою підковують коней?

2.     Назвіть основні операції під час підковування коней.

3.     На що слід звернути увагу при оцінці підковування?

 

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

Лабораторна робота № 3

 

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

лабораторного заняття № 3

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

 

Тема: Підготовка операційного поля і рук до операції.

 

Місце проведення: лабораторія хірургії ветеринарної медицини.

 

Мета заняття: освоїти методику підготовки рук до операції. Навчитися одягати гумові рукавички та проводити в них операції, проводити підготовку операційного поля. Набути навички щодо обробки слизових оболонок.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:              

             Інструкційні картки -15шт., вата, марля, спирт, ефір, вазелін,

      серветки, рушники, рукавички гумові, тальк, розчини антисептиків.

 

Вступний інструктаж.

Під  час проведення лабораторного  завдання необхідно пам’ятати:

1. Працювати згідно інструктивних планів.

2. Бережно ставитись до приладів, посуду, інструментів.

3. Прибрати робоче місце по закінченню лабораторного завдання.

 

Завдання:

1.     Підготувати руки до операції, описати порядок підготовки.

2.     Підготувати операційне поле різними методами. Методи описати.

 

Хід виконання:

 

1.Підготувати руки до операції, описати порядок підготовки.

1.1.Догляд за шкірою рук. Щоб шкіра рук була м’якою і еластичною, її треба змазувати на ніч вазеліном, ланоліном, рідиною Тушнова ( касторової олії – 5г, гліцерину – 20г, спирту винного - 96º- 75г) або Гірголова (гліцерин, спирт винний, нашатирний спирт і вода дистильована – по 26г).

 

 

 1.2 Способи підготовки рук способом Спасокукоського-Кочергіна. Одним із найкращих методів обробки рук хірурга є спосіб, запропонований Спасокукоцьким і Кочергіним. Він надійно знежирює і механічно очищує шкі­ру, не спричинюючи її набрякання чи подразнення; отвори вивідних проток потових сальних залоз не звужуються, що не перешкоджає проникненню антисептичних засобів у товщу шкіри.

Руки  ретельно миють упродовж 3 - 5 хв. теплим 0,5 % розчином аміаку, краще жмутиками вати, і витирають насухо стерильним рушником чи гігроскопічною ватою. Після  цього надягають стерильні гумові рукавички і проводять операцію. Якщо оперують без рукавичок, то руки ретельно обробляють 70° спиртом за допомогою тампона чи ватяної кульки; нігтьові ложа та піднігтьові простори змазують 5% спиртовим розчином йоду.

Способи підготовки рук способом Альфреда  руки миють теплою водою з милом і щіткою впродовж 10хв, витирають насухо стерильним рушником чи гігроскопічною ватою і обробляють спиртом (краще 70°) упродовж 5 хв. Кінчики пальців змазують 5 % спиртовим розчином йоду.

  Способи підготовки рук способом Оливкова їх миють водою з милом і щіткою 15 хв., витирають насухо і  впродовж 3 хв. старанно обробляють тампоном чи ватяною кулькою, просоченою  спиртовим розчином йоду 1 : 3000. Спиртовий розчин йоду, вбиваючи мікроорганізми, разом з тим дубить (ущільнює) шкіру; вивідні протоки залоз, складки і  тріщинки шкіри звужуються, і мікроби не проникають з глибини шкіри на її поверхню. Кінчики пальців змазують 5 % спиртовим роз­чином йоду.

 

            1.3 Робота в рукавичках і їх стерилізація(кип’ятінням, в автоклаві, хімічна стерилізація)

             

Оперування в рукавичках — найефективніший запобіжний захід проти за­несення в рану збудників руками хірурга. Перед надяганням рукавичок руки дезінфікують, оскільки під час операції не виключена можливість пошкодження тонкої гуми й потрапляння в рану поту, в якому є мікроорганізми.

Перед стерилізацією рукавичок їх перевіряють на цілість, для чого в них на­бирають воду або занурюють їх у воду надутими.

Найкращим способом стерилізації гумових рукавичок є кип'ятіння їх у дис­тильованій або кип'яченій воді без добавляння соди впродовж 15 хв. Щоб рука­вички не спливали, їх прив'язують ниткою до сітки стерилізатора.

Можна застосовувати й хімічну стерилізацію, для чого рукавички занурюють у 0,5 % розчин формаліну на спирті на 15 хв. або в 2 % розчин хлораміну на 30 хв. Проте ці способи менш ефективні порівняно з кип'ятінням.

 Стерилізація в автоклаві. Кожну рукавичку окремо старанно пересипають тальком зсередини і ззовні, загортають у марлеву серветку і стерилізують в автоклаві разом з перев’язним матеріалом.

Під час операції (в разі потреби) рукавички, не знімаючи з рук, періодично дезінфікують способом Альфельда чи Оливкова.

 

     2.Підготувати операційне поле різними методами. Методи описати

     2.1  Обробити операційне поле за способом Філончикова-Пирогова .

    Для дезінфекції операційного поля його двічі змазують (від центра до периферії) 5 % спиртовим розчином йоду чистою паличкою з намотаною на кінці ватою (квачем). Уперше його обробляють перед анестезією, вдруге — перед роз­різом. Інтервал між першим і другим змазуванням повинен бути не менше 5хв.

 

2.2 Обробити операційне поле за Мишем. За наявності на шкірі тварин дерматиту або екземи операційне поле тричі змазують 5 % водним розчином калію перманганату. Розріз ви­конують після просихання шкіри.

В окремих випадках операційне поле дезінфікують 3 % спиртовим розчином формаліну; найменш надійна обробка операційного поля 2 % розчином карбо­лової кислоти.

При операціях на пальцях, які бувають дуже забруднені й на поверхні чи в глибині яких містяться анаеробні збудники, за 1 - 2 доби до опера­тивного втручання розчищають копитця, очищають прилеглу шкіру і роблять креолінові (2 % розчин) та інші ванни (2-3 рази), після чого копита захищають пов'язкою та непроникним чохлом. Безпосередньо перед операцією проводять дворазову обробку 5 % спиртовим розчином йоду чи 3 % спиртовим розчином формаліну.

При порожнинних операціях операційне поле ізолюють від навколишньої необробленої шкіри стерильними серветками (у дрібних тварин) чи простирад­лами з розрізом потрібної довжини в центрі (у великих тварин), іноді застосову­ють клейонку з отвором посередині.

 

2.3. Обробити слизові оболонки.  При оперативних втручаннях на слизових оболонках проводять рясне зро­шення антисептичними розчинами невисокої концентрації. Слизову оболонку рота промивають розчином калію перманганату 1 : 500, місце розрізу змазу­ють 3 % спиртовим розчином йоду; слизову оболонку носа промивають розчи­ном етакридину лактату 1 : 1000, фурациліну 1 : 5000, шкіру ніздрів змазують І - 2 % спиртовим розчином йоду. Кон'юнктиву промивають 3 % розчином бор­ної кислоти, розчином етакридину лактату 1 : 1000 чи розчином фурациліну І : 5000. Слизову оболонку прямої кишки дезінфікують 1 % розчином калію перманганату, 2 % розчином лізолу, поблизу ануса змазують 3 % спиртовим розчином йоду.  Слизову оболонку препуція обробляють розчином калію пер­манганату 1 : 500, розчином етакридину лактату 1 : 1000, розчином фурацилі­ну 1 : 5000, місце розрізу змазують 2 — 3 % спиртовим розчином йоду. Слизову оболонку піхви обробляють розчином калію перманганату 1 : 500, розчином етакридину лактату 1 : 1000, присінок піхви змазують 2 — 3 % спиртовим роз­чином йоду.

 

 

3.     Звіт оформити в зошиті для лабораторно-практичних робіт.  Зробити висновок.

 

Самостійне виконання студентами завдань лабораторної роботи.

 

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

  

Після закінчення лабораторної роботи студент повинен:

 

ЗНАТИ	ВМІТИ
1. Способи підготовки рук до операції.   2. Методи підготовки операційного поля. 3.	1.Проводити підготовку рук до операції різними способами. 2. Проводити підготовку операційного поля до операції різними методами.

 

Завдання для самостійної роботи: Скласти звіт про виконану роботу.

                                             (1) с.45-47, (2) с. 28-31.

 Прибирання робочих місць.

             

                                                                                                                   Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

 

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки

Практичне заняття № 26

 

 

ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини

Білоцерківського національного аграрного університету»

Інструкційно-технологічна картка   для проведення

практичного заняття №  26

 

Навчальна дисципліна:  Хірургія ветеринарної медицини

Тема: Техніка розчищення нормальних і деформованих копит.

Місце проведення: Клініка ветеринарної медицини.

Тривалість заняття: 90хв.

Мета заняття: Оволодіти практичними навичками  розчищеннями нормальних і деформованих копит. Оволодіти правилами розчистки нормальних і деформованих копитець у великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней.

 

Методи:  демонстрація, показ,  розповідь, пояснення.

 

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН:

    Тварина,  інструменти для обрізування ратиць у великої рогатої худоби, овець, кіз і свиней, шприци, голки, фіксаційні засоби, лізол, креолін, дьоготь, 2% розчин новокаїну, пробні копитні щипці, набір копитних ножів, вата, марля.

 

Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці:

      Практичне заняття виконувати в спецодязі. Працюючи з тваринами слід дотримуватись правил техніки безпеки.

 

Зміст  і послідовність виконання завдання:

 

    1. Провести фіксацію тварин і ознайомитись з фіксаційними засобами під час догляду за копитами.

    2. Зробити обстеження тварин на предмет виявлення захворювання копит.

    3. Ознайомитись з інструментами для розчищення та обрізування копитець і підписати їх.

    4. Провести розчищення копитець у ВРХ, ДРХ і свиней.

    5. Зробити висновок.

    6. Звіт оформити в зошиті для практичних робіт.

 

Хід виконання:

 

1. Провести фіксацію тварин і ознайомитись з фіксаційними засобами під час догляду за копитами.

    Фіксацію грудних кінцівок найчастіше здійснюють, згинаю­чи їх у зап'ястковому суглобі й утримуючи руками або за допомо­гою мотузки, перекинутої через холку тварини. Неспокійним тва­ринам у черевну порожнину (че­рез праву голодну ямку) вводять 20 мл 2,5 % розчину аміназину.

Тазові кінцівки фіксують по-різному. Мотузку у вигляді петлі надягають на путовий суглоб, а другий кінець перекидають через блок чи балку під стелею. Обмежуючи   рухи   тварини   вперед   і      вбік, підтягують кінцівку вгору. Іноді кінцівку відтягують назад, а спереду під неї підкладають паку соломи тощо.

Для полегшення фіксації тазової кінцівки в стійлі або на майданчику ви­користовують деякі пристосування, наприклад П-подібний пристрій або петлю з невели­кою жердиною в ділянці заплеснового суглоба.

    Надійніше фік­сувати тварин мож­на в спеціальних фіксаційних стан­ках (Політова, Пакенаса і Балазиса таін.).  На тазову кінцівку надягають петлю з ременя або з мотуз­ки і, відводячи кінцівку назад, підтягують до поперечної перекладини.

Іноді застосовують повалення. Для цього можна використати пристрій, за­пропонований А.Ф. Шевченком, за допомогою якого надійно фіксують усі кінцівки відразу, що значно полегшує розчищення. У комплексах слід створити потокову лінію для розчищення копитець, до якої входять розкол і фіксаційний станок.

 

2. Ознайомитись з інструментами для розчищення та обрізування копитець і підписати їх.

 

                                                 Інструменти для розчищення і підковування копит:

1— обсічка; 2— молоток; 3 — рашпіль; 4 — об­ценьки; 5— сікач; 6— ніж; 7 — шиповий ключ; 8— лапа

 

   Для зрізування рогу на підошовній поверхні копитець і розчищення аксіаль­ного жолобка використовують копитний ніж. Копитні кусачки, або обценьки для обрізування копитець, застосовують для обкушування рогу підошовних країв копитцевих стінок. Можна використати копитцеві ножиці, а для розчищення копи­тець у овець — садові ножиці. Краї копитцевих стінок, які надмірно відросли, обрубують копитцевою обсічкою (стамескою, рубанком) і молотком. При цьому копитця ставлять на дерев'яну колодку. Копитним рашпілем згладжують краї рогової стінки після обрізування копитець.

 

   3. Провести розчищення копитець у ВРХ, ДРХ і свиней.

Розчищати копитця починають з підошви. У разі наростання рогу м'якуша та стінок на ріг підошви останній звільняють від цих нашарувань. Особливо ретельно розчищають аксіальний жолобок.

Після підошви розчищають ріг м'якуша. На ділянці, що межує з підошвою, слід зняти хоча б тонкий шар рогу. Це дає змогу виявити місця, де ріг просо­чується кров'ю та ексудатом і де він руйнується. Останні ознаки часто свідчать про початок утворення виразки, наявність пододерматиту, ламініту.  Підошовні краї копитцевих стінок обрізують копитцевими кусачками або ножицями. Ба­жано, щоб краї рогу копитце­вих стінок на 3 — 5 мм виступа­ли над рівнем рогу підошви і розміщувались майже на одно­му рівні з рогом м'якуша. Під час обрубування рогу попере­дньо наносять крейдою лінію обрізування з таким розрахун­ком, щоб після розчищення рогу підошви і м'якуша можна було копитними щипцями й рашпілем вирівняти підошовні краї копитцевих стінок.

При розчищенні гострокут­них копитець обрізують ріг, копитцевого канта, заокруглю­ючи зачіпну частину стінки; це запобігає утворенню довгих копитець.

Особливо ретельно слід розчищати стиснуті копитця, завдяки чому вдається запобігти прогресуванню патологічних змін. Щоб добитись паралельного роз­міщення рогу підошви стосовно підошовної поверхні копитцевої кістки, зрізують клиноподібне потовщення рогу на підошовній поверхні, що часто відмежоване від рогу підошви та аксіальної стінки. Це сприяє розходженню пальців під час опори, тобто роботі механізму пальців, і фізіологічному розподіленню наванта­ження на елементи копитець. Враховуючи роль стінок в опорі, всіляко оберіга­ють їх підошовні краї, зрізуючи лише ту частину рогу, яка загорнулась на пі­дошву. Надмірне зрізування рогу абаксіальної стінки шкідливе. Підошовні краї копитцевих стінок мають перебувати в одній площині. Ріг зачіпної частини ко­пита зрізують до білої лінії. Копитним ножем дещо заглиблюють білу лінію, сте­жачи за тим, щоб не залишились дрібні камінці, пісок тощо. Розчищати стиснуті копитця потрібно регулярно і за можливості часто (залежно від швидкості наша­рування рогу).

 

 

Методичні вказівки щодо виконання і оформлення:

   Користуючись роздатковим матеріалом, студенти починають виконувати завдання. В кінці виконання завдань студенти роблять висновок і захищають виконану роботу.

 

Після закінчення практичної роботи студент повинен:

ЗНАТИ	ВМІТИ
1.     Методи фіксації тварин під час догляду копит. 2.     Інструменти для розчищення та обрізування копитець. 3.     Техніку розчищення копитець ВРХ, ДРХ та свиней.	1.     Обстежувати тварин на предмет виявлення захворювання копит. 2.      Проводити розчищення копитець ВРХ, ДРХ та свиней.

 

Питання для самоконтролю:

 

1.     Які ви знаєте особливості хвороб копитець великої рогатої худоби, овець, кіз та свиней?

2.     Як проводять розчищення копит і копитець?

 

Інструкційно-технологічна картка розроблена  викладачем Шарак Т.П.

 

Розглянуто на засіданні циклової комісії  професійної та практичної підготовки